Валер’ян Підмогильний (1901-1937 рр.)

Валер`ян Петрович Підмогильний – письменник, перекладач, один з найвидатніших прозаїків «розстріляного відродження».  Інтелектуальна проза Валер’яна Підмогильного є знаковою для літератури 20-30-х років, а його доля показова для цього періоду. Тривале замовчування змінилося прискіпливим інтересом як до самої неординарної особи письменника, так і до його творчості.

Народився Валер’ян Підмогильний 2 лютого 1901 року на Катеринославщині (нині Дніпропетровщина). Походив з бідної селянської родини. Батько помер рано, а мати була звичайною селянкою, без освіти, яка працювала в економії графа Воронцова-Дашкова і виділялася природженим розумом, тактовністю, суворою гідністю – тою народною інтелігентністю, якою здавна славились жінки в Україні. Від матері у майбутнього письменника добірна та розмаїта мова, органічна й глибока любов до історії рідного краю.

Потяг до минулого поглибився знайомством зі славетним істориком запорізького козацтва академіком Д. Яворницьким, до музею якого часто заходив Валер`ян.

Навчався юнак спочатку в церковноприходській школі і до 1918-го року – у Катеринославському реальному училищі й захоплюється вивченням іноземних мов. І згодом, він настільки удосконалить свої знання, що стане одним з найталановитіших перекладачів. Займався перекладом творів А. Франса, Д. Дідро,  Ж. Верна, В Гюго та ін.

Протягом десятиліття Катеринослав був життєвим простором особистісного і творчого становлення письменника,  відкрив йому двері до освіти, професійного й мистецького визнання. У нашому місті він  друкував перші твори, отримав схвальну оцінку кращих представників української культури, в тому числі й Дмитра Яворницького.

Перша його книжечка «Твори», т. I вийшла у Катеринославі у 1918 р.

1921 р. – у журналі «Шляхи мистецтва» надрукували його повість «Остап Шаптала», яка через рік видана окремою книжкою. Його збірка новел «Проблема хліба» була на рівні кращих новел української літератури 20-х років.

1927 р. – побачив світ найвизначніший роман В. Підмогильного  «Місто», у якому вiн генiально «прорахував» причини людської самотностi, людського вiдчуження, якi полягають в iдеологiзацiї всiх сфер життя, всiх можливих виявiв людської дiяльностi.

1930 р. –  роман «Невеличка драма», в якому автор захищає любов як загальнолюдську цінність, як джерело натхнення, вийшов у журналі «Життя і революція», в редакції якого працював письменник.  Також видані окремі твори і збірки оповідань.

У 1933 р. в «Літературній газеті» було надруковане оповідання «З життя будинку», письменник енергійно працював над «Повістю без назви», закінчити яку не довелося.

Він був одним із організаторів літературного угруповання «Ланка», яке 1926-го перейменоване в «Марс». Сюди входили талановиті письменники Борис Антоненко-Давидович, Григорій Косинка, Тодось Осьмачка, Євген Плужник, Дмитро Фальківський.

Потужна літературна та видавнича діяльність сприяли популярності та авторитету Валер’яна Підмогильного. 8 грудня 1934-го НКВДисти заарештували письменника за начебто «участь у терористичній організації, яка мала на меті  терор проти керівників партії».  На всіх допитах Підмогильний відповідав слідчим: «Винним себе не визнаю».

Порівнюючи з Воркутою, Магаданом, на Соловках умови були більш-менш терпимі. А головне, в Соловецькому монастирі була унікальна бібліотека. В нелюдських умовах ізолятора Підмогильний продовжував писати, вивчав англійську мову і перекладав свої улюблені  твори – «Портрет Доріана Грея» Оскара Уайльда та «Генріха IV» Шекспіра.

На жаль, все зроблене письменником на Соловках, не дійшло до нас. Збереглось лише 25 листів до дружини, в яких він розповідає про свої переклади, розпочаті повісті, оповідання.

Творче життя письменника тривало п’ятнадцять років. Зовсім молодим, тридцяти чотирилітнім, він був силоміць вирваний з літературного процесу і взагалі ізольований від суспільного оточення, розчинився у холодній безвісті сумно знаного Соловецького концтабору восени 1937 року.

Особлива трійка УНКВС винесла новий вирок: «Розстріляти» 3 листопада 1937 року. Разом із Валер’яном Підмогильним в урочищі Сандармох у Карелії розстріляні Микола Зеров, Валер’ян Поліщук, Григорій Епік, Лесь Курбас, Микола Куліш, Мирослав Ірчан, Юліан Шпол.

Валеріана Підмогильного було реабілітовано 1956 року.

Про Валер’яна Підмогильного українськими документалістами було знято фільм

Твори

 Оповідання

• «Важке питання» (1917)
• «Добрий Бог» (Собачий Хутір, липень 1918)
• «Гайдамака» (Собачий Хутір, серпень 1918)
• «Ваня» (Павлоград, березень 1919)
• «Старець» (Катеринослав, серпень 1919)
• «Пророк»
• «На іменинах» (Катеринослав, вересень 1919)
• «Дід Яким» (Катеринослав, вересень 1919)
• «На селі» (Катеринослав, вересень 1919)
• «В епідемічному бараці» (1920)
• «Собака» (1920)
• «Проблема хліба» (1922)
• «Іван Босий» (Ворзель, березень 1922)
• «Син» (1923)
• «Військовий літун» (1923)
• «Історія пані Ївги» (1923)
• «Сонце сходить» (1924)
• «Третя революція» (1925)
• «З життя будинку» (1933)

Повісті

• «Остап Шаптала» (1921)
• «Повість без назви» (1933—1934)

Романи

• «Місто» (Київ, 1927)
• «Невеличка драма» (1930)

Збірки

• Твори, Том І, збірка оповідань, 1918
• Військовий літун, збірка оповідань, 1924
• Проблема хліба, збірка оповідань, 1930