31 березня виповнюється 335 років від дня народження Йоганна Себастьяна Баха (1685-1750), німецького композитора, органіста, скрипаля, представника стилю бароко, творця світової музичної класики, який вважається одним із найвидатніших композиторів світу.

Ось декілька цікавих фактів про Баха

Прізвище Бах буквально перекладається з німецької, як “струмок”.

Йоганн Себастьян Бах народився в маленькому містечку Айзенах і був восьмою і наймолодшою дитиною скрипаля Йоганна Амвросія Баха.

З початку XVI століття в родині Баха були флейтисти, сурмачі, органісти, скрипалі, капельмейстери. Їхнє музичне обдарування передавалося з покоління в покоління. Ще з XVII століття в Німеччині ходив жарт “Кожен Бах – музикант, кожен музикант – Бах”.

Коли Йогану Себастьяну виповнилося п’ять, батько подарував йому скрипку. Йоганн швидко навчився на ній грати, і музика стала невід’ємною частиною і його життя.

У десять років Бах залишився сиротою.

Бах мав унікальний слух. Він міг виконати один раз почутий твір без жодної помилки.

У самого Баха було 20 дітей від двох шлюбів ( по 7 і 13 відповідно). Вижило тільки сім, але всі вони теж стали музикантами, продовживши сімейну традицію. Бах став батьком чотирьох композиторів, чиї твори до сьогодні звучать у концертних залах і записуються на компакт-диски.

Бах любив засинати під музику. Увечері, коли він лягав спати, три його сини по черзі грали йому на клавесині. Подібні обов’язкові заняття дуже дошкуляли дітям.

Композитор був автором афоризму: “щоб добре виспатися, слід лягати не в той же день, коли потрібно прокидатися”.

Бах був віруючою людиною і був для обох дружин вірним чоловіком і чудовим сім’янином.

Саме завдяки Баху в храмах зазвучали жіночі голоси: до нього на хорах дозволялося співати тільки чоловікам. Першою жінкою, яка заспівала в церковному хорі, стала його дружина, Марія Барбара.

Великий композитор вмів заробляти непогані гроші і не був марнотратним. Однак існувала річ, яку Бах завжди робив безкоштовно: він ніколи не брав гроші за приватні уроки.

Композитор працював довгий час придворним музикантом у впливових осіб, які були до нього прихильні і не заважали його творчості.

Сучасником Баха був Гендель, який жив в 50 км від Веймара. Обидва композитора мріяли зустрітися один з одним, але кожен раз їм щось заважало. Зустріч так і не відбулася, однак і того, і іншого незадовго до смерті оперував Джон Тейлор, якого багато хто вважав простим шарлатаном, а не доктором.

У 1705 році Бах йшов пішки близько 400 км із Арнштаду до Любеку, щоб послухати гру видатного органіста Дітріха Букстегуде.

Бах любив переодягатися бідним шкільним учителем і в такому вигляді з’являтися в якій-небудь церкві. Там він просив у церковного органіста дозволу зіграти на органі. Отримавши таку можливість, великий органіст сідав за інструмент і … Присутні в церкві бували настільки вражені пишнотою і міццю його гри, що деякі, вважаючи, що звичайна людина не може грати так прекрасно, з переляку тікали. Вони думали, що до церкви заглянув переодягнений диявол.

Йоганн Себастьян Бах за все своє життя проживав в 8 містах, але ніколи не виїжджав за межі країни.

Останні роки життя Бах прожив у Лейпцигу. Він стає “музичним директором” всіх церков міста, стежачи за особистим складом музикантів і співаків, спостерігаючи за їх навчанням, призначаючи необхідні до виконання твори і виконуючи багато інших обов’язків.

Наприкінці 1740 років здоров’я Баха погіршилося, особливо турбувала різка втрата зору. Дві невдалі операції з видалення катаракти спричинили повну сліпоту, але й тоді він продовжував творити, диктуючи ноти для запису.

За десять днів до смерті Бах, начебто, прозрів, проте за кілька годин з ним стався удар. Незважаючи на старання лікарів, Бах відійшов 28 липня 1750 року. Можливою причиною смерті композитора називають ускладнення після операції.

Урочисте поховання Йоганна Себастьяна Баха викликало величезний наплив народу з різних куточків німецьких земель. Композитора поховали поблизу церкви св. Томи, у якій він прослужив 27 років. Однак територією цвинтаря згодом проклали дорогу і могила загубилася. Лише в 1894 році залишки його тіла випадково знайшли під час будівельних робіт, тоді й відбулося перепоховання.

Лише через 200 років після смерті Баха був опублікований повний каталог його робіт. Він написав понад 1000 творів всіх існуючих музичних жанрів за винятком опери.

Експерти за допомогою комп’ютера сконструювали обличчя німецького композитора. Комп’ютер відтворив портрет кремезного невисокого чоловіка з коротко стриженим сивим волоссям. Голова Баха масивна, риси обличчя композитора крупні, у нього широкий і високий лоб, великі вуха, масивне підборіддя і виступаюча нижня губа.

Реконструкція сильно відрізняється від відомих портретів композитора, проте схожа на портрет Баха, створений художником Еліасом Хауссманном в 1746 році.

“Нам відомо, що Бах був фізично сильною людиною, він танцював і співав. Він був дуже жвавою людиною – це можна побачити на зображенні”, – кажуть знавці.

Тарас Шевченко згадував Баха у своїй повісті “Варнак”.

Існує приблизно 53 000 публікацій та книжок про Баха. А також 7 000 біографій Баха. Щороку виходить принаймні одна біографія композитора.

Фільми про Баха.

Великий композитор як найбільша фігура світової музичної культури, завжди привертав до себе пильну увагу, тому за біографією Баха і про його творчість написано дуже багато книг, а також зняті художні та документальні фільми. Їх досить велика кількість, але найбільш значущими з них вважаються:

«Тщетное путешествие Иоганна Себастьяна Баха к славе» (1980, ГДР), біографічний фільм розповідає про непросту долю композитора, який все життя мандрував у пошуках «свого» місця під сонцем;

«Бах: Боротьба за свободу» (1995, Чехія, Канада) – художній фільм розповідає про інтриги в палаці старого герцога, що зав’язалися навколо суперництва Баха з кращим органістом оркестру.

«Вечеря в чотири руки» (1999, Росія) – художня кінокартина про зустріч двох композиторів – Генделя і Баха, яка не відбулася в реальності, але була така бажана;

«Мене звуть Бах» (2003) – фільм переносить глядачів в 1747 р, в той час, коли Йоганн Себастьян Бах прибув до двору Прусського короля Фрідріха ІІ;

«Хроніка Ганни Магдалени Бах» (1968) і «Йоганн Бах і Анна Магдалена» (2003) – у фільмах показані відносини Баха з його другою дружиною, здібною ученицею свого чоловіка;

«Антон Іванович сердиться» – музична комедія, в якій є епізод: Бах з’являється головному героєві у сновидінні і розповідає, що писати незліченні хорали йому було дуже нудно і він завжди мріяв написати веселу оперету;

«Мовчання перед Бахом» (2007) – фільм-мюзикл допомагає зануритися у світ музики Баха, яка перевернула уявлення європейців про гармонію.

З документального кіно слід зазначити: «Йоганн Себастьян Бах: життя і творчість, в двох частинах» (1985, СРСР); «Йоганн Себастьян Бах» (серія «Німецькі композитори” 2004, Німеччина); «Йоганн Себастьян Бах» (серія «Знамениті композитори» 2005, США); «Йоганн Себастьян Бах – композитор і богослов» (2016, Росія).

Музику Йоганна Себастьяна, наповнену філософським змістом, а також великий емоційний вплив, який вона має на людину, режисери дуже часто використовували у саундтреках до своїх фільмів, наприклад:

Незважаючи на перипетії, Йоганн Себастьян Бах написав величезну кількість дивовижних творів. Справу композитора продовжили його знамениті сини, але ніхто з них так і не зміг перевершити батька ні в композиторстві, ні у виконанні музики. Ім’я автора пристрасних і чистих, неймовірно талановитих і незабутніх творів стоїть на вершині світу музики, а його визнання як великого композитора триває і донині.

Пам’ятник композитору та кантору хору святого Томи — Йоганну Себастьяну Баху, розташований біля південної стіни Церкви святого Томи в німецькому місті Лейпциг.

Творчий колектив науково-технічної бібліотеки