До 245-річчя від дня народження (1596-1650)

Рене Декарт – математик, філософ, фізіолог, механік і фізик, чиї ідеї та відкриття зіграли велику роль у розвитку відразу декількох наукових галузей. Він розробив алгебраїчну символіку, яку ми використовуємо і до цього дня, став «батьком» аналітичної геометрії, заклав основи для становлення рефлексології, створив механіцизм у фізиці – і це далеко не всі досягнення.

Латинізоване ім`я Рене Декара – Картезій (Renatus Cartesius) – дало назву не тільки вченню цього геніального мислителя, а й цілому напрямку філософії та природознавства XVII – XVIII сторіч – «картезіанство». Значення Декарта важко переоцінити. Він був першим мислителем Нового часу, який спробував створити нове філософське знання.

«Від його робіт віє свіжістю, яку після Платона не можна знайти у жодного із його знаменитих попередників», – писав Бертран Рассел.

Майбутній Великий філософ і вчений народився в сім’ї французького дворянина, навчався і виховувався в заснованому орденом єзуїтів досить відомому на той час навчальному закладі – «Колеж Руаяль» в місті Ля Флеш. Невисокий на зріст, худорлявої статури, хворобливий хлопчик, між тим, вирізнявся серед товаришів дивовижною допитливістю, вдумливістю, фанатичною впертістю у навчанні. Він вивчав латину, давньогрецьку мову, праці знаменитих античних і середньовічних мислителів, розмірковував над ними, щоправда, дещо в іншому ключі, ніж це здійснювалось на уроках під керівництвом офіційних наставників. Останнє привело до того, що під кінець терміну навчання хлопець «випав із загального схоластичного мислення», в дусі якого зростали вихованці коледжу, й утвердився у думці про те, що єдиним природним знаряддям розуму (і пізнання) є сумнів. Цей висновок супроводжував мислителя все його життя.

У період Тридцятирічної війни Декарт служив у війську, пізніше – подорожував шляхами Європи, які привели його до Голландії, де він прожив понад двадцять років, на самоті відшліфував і подарував  світові головні ідеї своєї оригінальної філософської системи. Протягом життя піддавався гонінню і нападкам з боку церкви за прогресивні ідеї, що випереджали рівень розвитку науки XVI-XVII століть.

Декарт прославив своє ім’я великою кількістю трактатів з математики та філософії. Основні з них: «Геометрія» (1637), «Міркування про метод, що дозволяє направляти свій розум і відшукувати істину в науках» (1637), «Засади філософії» (1644). Крім того, він заклав основи аналітичної геометрії, дав поняття змінної величини та функції, ввів багато алгебраїчних визначень. Автор теорії, яка пояснює утворення небесних тіл вихоровим рухом частинок матерії (вихори Декарта), розповів все про веселку. Ввів поняття рефлексу (дуга Декарта). Декарт запровадив власну систему координат. У фізиці він сформулював закон збереження кількості руху, запровадив поняття імпульсу сили. Декарт — автор методу радикального сумніву в філософії, механіцизму у фізиці, предтеча рефлексології.

Вихідне положення його праць — що нічого не повинно бути сприйняте на віру, сформоване традицією чи усталеними поглядами сьогодення. Запропонована ним методологія власного пошуку істини, та відповідно “правильного” застосування свого розуму може бути хорошою методологічною вправою для будь-якої активно мислячої людини.

Декарт був основоположником раціоналізму, установки, за якою наші знання складаються в основному або винятково з апріорного знання, ідей, які у нас уже є. Він поставив розум на перше місце, а роль досвіду звів до простої перевірки умовиводів інтелекту. Декарт вважав, що розум спроможний пізнати світ, проте, потребує правильного застосування, тобто методу. Він поставив собі мету наново обґрунтувати знання з огляду на нові досягнення в природничих науках тієї епохи, які він порівнює із частинами дерева: коріння — метафізика, фізика — стовбур, механіка, медицина та мораль — різні гілки.

Декарт прагнув дослідити, яким чином можливе точне та надійне пізнання. Тому що існує розрив між науковими знаннями та тим, що ми бачимо безпосередньо. Наприклад, Сонце насправді набагато більше від того, що ми спостерігаємо. Можливо, що органи чуття дурять нас, але ми цього не помічаємо. Сумнів у Декарта є методичним підходом — потрібно сумніватися в усьому, що не доведено строго. Декарт особисто не сумнівався в існуванні світу..Шукаючи положення, яке не можна було б поставити під сумнів, Декарт сформулював вислів «Cogito ergo sum» — «Думаю, отже, існую». Це єдине, в чому не можна сумніватися. Декарт першим запровадив у філософію поняття свідомості. Вміст свідомості складають думки: ідеї, афекти (вольові акти) та висновки. Тільки ідеї можуть бути правильними або хибними, оскільки тільки в ідей можна знайти відповідність або невідповідність до зовнішніх речей.

Багато часу Декарт приділяв вивченню фізіології, психології та медицини. Поняття про рефлекс і принцип рефлекторної діяльності можна вважати найбільшим відкриттям Декарта, яке стало фундаментальним для подальшого розвитку фізіології та психології.

Видатний фізіолог, лауреат Нобелівської премії І. П. Павлов (1849—1936) високо цінував дослідження Декарта з фізіології. У лабораторії І. П. Павлова встановлено бюст-пам’ятник Рене Декарта. Його встановив сам академік, визнаючи, що саме Декарту він зобов’язаний своєю науковою кар’єрою та знаменитими відкриттями.

Помер Декарт у 1650 році від запалення легень в Стокгольмі. «Пора в дорогу, душа моя…» були його останні слова. Однак зі смертю його не все так просто — існує обгрунтована версія про отруєння Рене миш’яком. Через тринадцять років після смерті мислителя всі роботи Картезія ватиканські священники єдиним списком внесуть в «Індекс заборонених книг», а невіглас Бурбон Людовік XIV видасть спеціальний указ про заборону викладання філософії «картезіанства».

 Усі власні папери та рукописні роботи Декарта були зібрані й після його смерті морем відправлені до Парижа. Проте корабель затонув, не діставшись до причалу. Папери протягом трьох днів перебували під водою. У майбутньому знадобиться сімнадцять років, щоб відреставрувати записи Декарта й зробити їх придатними до друку. Через століття Декарт — амбіційний і глобальний інтелектуал — стане національною гордістю Франції. Його рідне місто Лає вдячні потомки урочисто перейменують на Декарт, а ім’ям назвуть місячний кратер, астероїд, координати, а також одну з вулиць міста Львова.

За матеріалами відкритих джерел