Бібліотека – це той храм, де завжди народжується і зберігається духовність. Пам’ятаймо, що у давнину бібліотеку називали «дім життя», «притулок мудрості», «аптека для душі»

В. Сухомлинський

Академічні читання, присвячені академіку Л. В. Писаржевському

Завдяки співпраці трьох підрозділів Національного гірничого університету – Науково-технічної бібліотеки, кафедри Хімії та кафедри Історії та політичної теорії – 01.06.2016 року відбулися Академічні читання , присвячені пам`яті фундатора хімічної науки та організатора освіти Лева Володимировича Писаржевського. Захід проходив на кафедрі Хімії, яка радо зустрічала гостей в аудиторії, що носить ім`я видатного науковця.

                  

Стараннями бібліотеки гірничого була розгорнута тематична виставка документів про основні етапи життя , наукові надбання, педагогічну діяльність академіка, спогади про нього, а також примірники наукових праць, які були видані ще за життя великого вченого.

Лев Володимирович Писаржевський народився 13 лютого 1874 р. у Кишиневі в сімї нотаріуса. Після смерті батька родина переїхала до Одеси. Тут він закінчив Рішельєвську гімназію і вступив до Новоросійського (нині Одеський) університету на природничо-медичний факультет. Деякий час вагався щодо обрання майбутньої спеціалізації, вибираючи між хімією та медициною. Зрештою віддав перевагу першій і перейшов на хімічне відділення фізико-математичного факультету.

                        

Після закінчення університету в 1896 р. Л. В. Писаржевський був залишений на кафедрі для підготовки до професорського звання. Склавши магістерський іспит у 1900 р., Лев Писаржевський як приват-доцент був допущений до читання лекцій.

У 1900 р. науковець був відряджений на два роки за кордон, де працював у Фізико-хімічному інституті Оствальда у Лейпциґу. По поверненні до Одеси, Писаржевський у 1902 р. захистив магістерську дисертацію на тему «Перекиси и надкислоти», читав лекції студентам університету.

У 1904 р. був призначений на посаду професора Юр'євського (нині Тартуський) університету. У 1908–1912 р.р. – професор Київського політехнічного інституту, який залишив на знак протесту проти політики обмеження прав викладачів і студентів, що проводилася міністром народної освіти Левом Кассо. Разом із Писаржевським свої університети тоді покинули близько 100 професорів. У 1912 р. у Москві захистив докторську дисертацію на тему «Свободная энергия химической реакции и растворитель». У 1911–1913 р.р. викладав на Бестужевських курсах та у Психоневрологічному інституті у Петербурзі. У 1912 р. брав участь у створенні та редагуванні журналу «Природа».

           

Після захисту докторської дисертації у 1913 р. Л. В. Писаржевський прийняв пропозицію ради Катеринославського гірничого інституту очолити кафедру загальної та фізичної хімії. Саме тут ним була створена власна наукова хімічна школа. Тут учений опублікував свої найважливіші праці – результати наукових пошуків у галузі електронної хімії і теорії каталізу.

1 жовтня 1915 р. у Катеринославі відбулося освячення Дослідної станції з виробництва металевого йоду з морських водоростей за винайденим професором Писаржевським та старшим лаборантом М. Аверкієвим каталітичним методом та на їхньому обладнанні.

Під час війни Л. В. Писаржевський у своїй хімічній лабораторії організував масове виробництво спрощених протигазів, які врятували життя тисячам солдатів. Його лабораторія під час Першої світової війни, а потім громадянської, працювала над виготовленням саліцилових препаратів, уротропіну, перексиду водню, йоду та інших медикаментів.

У 1924 р. Л. В. Писаржевський був призначений ректором Катеринославського гірничого інституту. Найзначнішою справою видатного вченого на посаді ректора було створення хіміко-технологічного відділення, яке незабаром перетворилося на самостійний вищий навчальний заклад.

           

На той час навколо Л. В. Писаржевського згуртувався значний колектив співробітників-однодумців, для якого в 1922 р. при Гірничому інституті було створено науково-дослідну кафедру електронної хімії. Кафедра стрімко зростала, поширювала свою діяльність і на суміжні галузі теоретичної хімії та фізики. У 1927 р. на базі цієї кафедри з ініціативи Л. В. Писаржевського було створено Український інститут фізичної хімії, один із перших науково-дослідних закладів цього профілю в країні. Пізніше, у 1934 р., інститут перейшов із підпорядкування народного комісаріату освіти до системи Академії наук УРСР, а в 1938 р. йому присвоїли ім’я засновника і незмінного керівника – Л. В. Писаржевського.

 

Лев Писаржевський безпосередньо чи через своїх найближчих учнів брав участь у створенні низки інших наукових та навчальних закладів. Серед них слід відзначити організацію в 1929 р. хімічного інституту в Тбілісі (згодом Інститут фізичної та органічної хімії ім. П. Г. Мелікішвілі Грузинської АН). Він був одним із ініціаторів створення і організації Катеринославського університету та його хімічного факультету, Хіміко-технологічного інституту (1930 р.). Упродовж багатьох років керував роботою хімічного відділення університету, очолював кафедру неорганічної хімії.

         

У 1926 р. Л. В. Писаржевський залишив посаду ректора, його змінив професор В. М. Маковський.

У 1925 р. професор Писаржевський обраний дійсним членом Академії наук УРСР, через два роки – членом-кореспондентом, а в 1930 р. – дійсним членом Академії наук СРСР. Того ж року йому присуджується найавторитетніша премія країни – ім. В. І. Леніна.

Наукова діяльність Л. В. Писаржевського була присвячена вивченню перекисних сполук, дослідженню ролі розчинників в хімічних процесах та створенню основ електронної хімії. Вчений створив основи електронної теорії окислювально-відновлювальних реакцій, запропонував теорію гальванічного елементу, яка враховує термодинамічну рівновагу між іонами та електронами в металі. Створивши електронну теорію каталізу, увів уявлення про роль електронів провідності при взаємодії твердого каталізатора як єдиного цілого з молекулою реагенту. У підручнику «Вступ до хімії» (1926 р.) вперше виклав весь матеріал хімії з позиції електронної теорії будови атомів та молекул.

 

Л. В. Писаржевським опубліковано понад сто наукових праць, які відіграли значну роль у розвитку сучасної хімії, зокрема фізичної. Він був новатором у науці, сміливо прокладав нові шляхи і безкомпромісно боровся за втілення в життя своїх ідей. Як талановитий педагог і вихователь творчої молоді, вчений створив фундаментальну школу хіміків, послідовники якої і нині збагачують українську науку.

 

Президією НАН України засновано премію ім. Л. В. Писаржевського.

 

Помер академік Л. В. Писаржевський 23 березня 1938 р. в Дніпропетровську після тяжкої та тривалої хвороби, пов’язаної із туберкульозом легень. Поховано вченого в Дніпропетровську, у парку, що названий його ім`ям. На його могилі встановлено пам’ятник роботи відомого скульптора М. Г. Манізера.

 

          

 

З вітальним словом до присутніх звернулася Г. К. Швидько – доктор історичних наук, академік Української академії історичних наук , проф. кафедри Історії та політичної теорії. Зазначила неординарність події, адже Лев Писаржевський – вчений світового рівня.

Директором Науково-технічної бібліотеки гірничого університету О. Н. Нефедовою був презентований біобібліографічний покажчик «Академік Лев Володимирович Писаржевський», утворений сумісною працею трьох бібліотек - Науковою бібліотекою Дніпропетровського національного університету ім. Олеся Гончара, Науково-технічною бібліотекою Національного гірничого університету та Науково-технічною бібліотекою Українського державного хіміко-технологічного університету.

Л. А. Федотова, вчителька хімії спеціалізованої школи № 67 еколого-економічного профілю в своєму виступі торкнулася теми спадщини та наукового вкладу Л. В. Писаржевського у розвиток сучасної хімії в Україні і світі. Висловила слова вдячності викладачам кафедрі Екології НГУ, яка опікується екологічним розвитком учнів школи № 67.

А. І. Горова, зав. кафедри Екології НГУ, створеної у 1998 році, в свою чергу, говорила про спадкоємність поколінь.Підкреслила, що вступ випускників школи № 67 до гірничого університету на спеціальність Екологія – стає доброю традицією. Приємно, що вони завжди показують гарну підготовку, стають активними студентами.

Ю. Т. Хоменко, проректор з науково-педагогічної та навчально-виховної роботи (має наукову премію ім. Л. В. Писаржевського), говорив про Писаржевського як видатного педагога і популяризатора науки, автора підручників «Вступ до хімії», «Неорганічна хімія»; ініціатора створення журналу «Природа», що виходить і дотепер (перший номер вийшов 26 січня 1912 р).

Н. В. Стець, доц. кафедри Фізики та неорганічної хімії ДНУ ім. О. Гончара, подарувала до фонду бібліотеки НГУ, як співавтор, примірник нового друкованого видання «Академік Лев Володимирович Писаржевський», до якого увійшли, зокрема, історичні факти створення Дніпропетровського університету та його хімічного факультету, ініціатором яких був академік Писаржевський. Була розкрита тема впливу наукових праць Писаржевського на формування курсу хімії у відповідних вишах.

Г. К. Швидько, доктор історичних наук, автор декількох видань про науковців гірничого – доповіла слухачам про нові вишукування, здійснені за допомогою документів Обласного архіву щодо історичної постаті видатного науковця, громадського діяча, знавця літератури, живопису і просто цікавої, високопорядної, небайдужої людини Лева Писаржевського. Зазначила – життя та багатогранна діяльність академіка Писаржевського, його невичерпна енергія, риси особистості, можуть стати яскравим взірцем для молоді.

Лисицька Л. М., доц. кафедри Хімії НГУ розповіла про роботу студентських конференцій, представила студентів ЕТФ з науковими доповідями ­Солоджука Артема (ВДЕ-15м) – «Наноіоніка» та Ткачука Олександра (ВДЕ-15м) – «Мікробні біопаливні елементи».

Також були представлені спогади про Писаржевського у виконанні студентів Скрипко Катерини (ТКит-14-1) та Суворкіна Олександра (ВДЕ-15м).

Закінчилися читання урочистим покладанням квітів до пам`ятної стели на честь Писаржевського біля центрального входу Національного гірничого університету.

Організаторами заходу було запропоновано започаткувати щорічні наукові читання пам`яті академіка Л. В. Писаржевського та приурочити їх до Дня хіміка (остання неділя травня).

 

 

               Відділ громадської інформації                                     НТБ НГУ