Бібліотека – це той храм, де завжди народжується і зберігається духовність. Пам’ятаймо, що у давнину бібліотеку називали «дім життя», «притулок мудрості», «аптека для душі»

В. Сухомлинський

Поетичне осмислення біблійних сюжетів у живописі

08 грудня 2017 року до бібліотеки завітала знана поетеса Людмила Некрасовська, автор відомого вже нашим читачам літературно-художнього циклу лекцій «Поетичне осмислення біблійних сюжетів у живописі».

Біблія — не тільки найпопулярніша за читанням, але й найбільш ілюстрована книжка. І дотепер вона надихає митців різних жанрів — художників, скульпторів, літераторів, архітекторів, музикантів, кінематографістів — на створення чудових зразків мистецтва за мотивами своїх сюжетів. А художня картина — такий часовий зріз, настільки яскравий та опуклий, що дозволяє уявити сюжет в цілому.

На численні прохання слухачів лекції було продовжено. Розпочинаючи чергову оповідь, пані Людмила зазначила: «Це не історії створення картин, не розповіді про художників — все це кожен знайде при нагоді у вільному доступі в Інтернеті. Це історія Біблії, її художнє відображення на полотнах живописців різних країн, епох, напрямків». І цього разу «героєм» оповіді став пророк Мойсей.

Мойсей (івр. «взятий (врятований) з води»), (XIII ст.. до н. э.) в П'ятикнижжі - єврейський пророк і законодавець, основоположник іудаїзму, організував Вихід євреїв із Стародавнього Єгипту, згуртував ізраїльські коліна в єдиний народ. Є найважливішим пророком в іудаїзмі.

Згідно з Книгою Виходу, Мойсей народився в той час, коли його народ збільшувався в чисельності і єгипетський фараон був стурбований тим, що ізраїльтяни можуть допомогти ворогам Єгипту. Коли фараон наказав убивати всіх новонароджених хлопчиків, мати Мойсея, Йохаведа, заховала його в кошику і пустила її по водах Нілу. Кошик незабаром був знайдений ​​дочкою фараона, яка вирішила всиновити дитину.

Коли Мойсей виріс, він побачив утиск своїх одноплемінників. Він убив єгипетського наглядача, який жорстоко карав ізраїльтянина, і втік з Єгипту в землі мадианитян. Тут з палаючого, але неспаленого чагарника (Неопалимої купини), до нього звернувся Бог, який наказав Мойсеєві повернутися назад до Єгипту і просити звільнення ізраїльтян. Після десяти страт Мойсей вивів ізраїльтян з Єгипту через Чорне море, після чого вони зупинилися біля гори Синай, де Мойсей отримав десять заповідей. Після сорока років блукань по пустелі і довгоочікуваного приходу ізраїльського народу на землю Ханаанську, Мойсей помер біля берегів річки Йордан.

Існування Мойсея, а також достовірність його життєпису в Біблії є предметом суперечок серед біблеїстів і істориків. Біблеїсти зазвичай датують його життя XVI-XII ст. до н. е., в основному пов'язуючи з фараонами Нового царства.

Треба зазначити важливий елемент: автор лекції не просто демонструє репродукції картин, коментуючи їх події. А надає історичне підтвердження та наукове обґрунтування того, що глядач бачить на екрані.

Звучання живого поетичного слова, зображення на екрані картин Рубенса, Рафаеля, Пуссена, Бруні, Доре та ін. створили дивовижну атмосферу в залі. Піднесений настрій поетеси мимоволі передавався й слухачам.

 

 

***

Ну вот и все. Я вытесал скрижали,

А Бог на них оставил письмена,

Чтоб в наших душах веру воскрешали,

Которая великой стать должна.

Ты их, Господь, прости за прегрешенья,

За то, что вера все еще слаба.

Нет, не прошу я людям утешенья,

Позволь им победить в себе раба,

И выполнять твои заветы свято,

Ты путь им укажи и вразуми,

И подари надежду стать когда-то

Твоим народом, божьими детьми.

***

Бог заповеди дал и как нам жить —

Народу должен рассказать я.

Пусть сердцем примут их мои собратья,

Чтоб человечность миру предложить.

Вот на скрижалях Господа печать,

Надеюсь, что народ мой обучаем,

Хотя добро от зла не отличаем,

А надо научиться отличать.

Народ мой, силу веру обнаружь,

Пусть заповеди нам врачуют души,

Чтоб не смогли мы божий мир разрушить

Несовершенством человечьих душ.

 ***

Ну вот я и привел тебя, народ, в те земли , что обещаны нам богом.

По ним текут и молоко, и мед, и благодати в них должно быть много.

Жаль, мне не суждено туда войти и мой уход Всевышнему угоден.

Но счастлив я, что отыскал пути, из рабства приводящие к свободе.

Какая бы не грянула беда в любых просторах божеской Вселенной,

Уверен я — отныне никогда тебе, народ, не быть рабом презренным.

Теперь запомнят люди навсегда, как сорок лет бродили по пустыне,

А я о них заботился тогда, как мог бы лишь отец о милом сыне.

Был труден путь, но стал народ мудрей и научился сердцем верить богу.

Иди вперед, владей землей своей и не теряй заветную дорогу.

Ну что еще сказать тебе любя, ты наделен землей и верой в Бога,

Чтоб над собою ты взлетел высоко, чтоб вместе с верой ты обрел себя.

***

Ну что тебе сказать, народ мой, на прощанье —

Нам выпал долгий путь и было нелегко,

Хотя Господь свои исполнил обещанья

И в наших землях сплошь — и мед, и молоко,

А каждый день пути Всевышний был с народом,

Он нас оберегал от всех невзгод, любя,

Чтоб не забыли мы ни веру, ни свободу,

Чтоб не пошли назад, не предали себя.

Пусть данный нам надел отныне раем будет

И полнится зерном в сиянье золотом

И пусть со дня сего навек запомнят люди,

Есть вера и земля — все прочее потом!

Наприкінці пані Людмила зазначила, що наступні лекції літературно-художнього циклу по сторінках «вічної книги» вже готові. А бібліотека, в свою чергу, готова до співпраці. Тож, слідкуйте за анонсами!

   

 

 

Відділ громадської інформації НТБ НГУ