Бібліотека – це той храм, де завжди народжується і зберігається духовність. Пам’ятаймо, що у давнину бібліотеку називали «дім життя», «притулок мудрості», «аптека для душі»

В. Сухомлинський

Зараз в каталозi

Найвидатніша книга України

До дня народження Тараса Шевченка

 «Кобзар» Тараса Шевченка – одна з найбільш знаменитих книг у світі. Найбільш читаних. Не тільки і не просто шанованих – заповітних. Книга драматичної, але й великої долі; книга мільйонів, книга народу, його духовна наставниця. Ось уже понад два століття «Кобзар» та його автор викликають до себе любов і повагу все нових і нових поколінь читачів. З'явившись у квітні 1840 року у вигляді збірки з восьми віршів і поем, «Кобзар» відразу став епохальною подією в українській і всій слов'янській літературі. Він швидко завоював читача, так що і Шевченко міг би, подібно до Байрона, сказати, що на наступний день після появи друкованої книги (видати яку поет спочатку не наважувався) він прокинувся знаменитим.

«Кобзар» не тільки привертав до себе читача, він створював його. З появою «Кобзаря» ставлення читаючої публіки до українських письменників змінилося. Сучасник свідчив: «У той час, крім «Енеїди» Котляревського, якій дівчатам читати не давали, українською мовою були вже повісті Квітки, «Полтава» та «Приказки» Гребінки, були скрізь рукописні твори Гулака-Артемовського, але все це читалося якось мляво вищим колом. Поява «Кобзаря» багатьом розбудила апатію і викликала любов до рідного слова...»

Примірників «Кобзаря» та його перевидання 1844 року (під назвою «Чигиринський Кобзар») не вистачало, і твори Тараса Шевченка стали переписувати. Списки розходяться у множині, потрапляють за кордон, проникають в народне середовище, яка сприйняла «Кобзар» як вираження власних думок і почуттів. Виникають пісні на слова Шевченка, їх починають співати, і як народні вони розходяться все ширше і ширше.

Кобзарями звали в Україні співаків, які виконували пісні та думи під акомпанемент струнного інструменту – кобзи. Назвою збірки Шевченко заявив про свій кровний зв'язок з народом, з його творчістю. Йому він залишився вірним до кінця. І справжньою нагородою поетові слід визнати те, що Кобзарем стали називати його самого.

Твори Шевченка давно вже читають не тільки українською. Багато поетів зверталися до «Кобзаря», знаходячи в ньому відгомін власної творчості. «Кобзар» став світовим феноменом, однією з художніх і моральних традицій світової літератури.

Історія «Кобзаря» 1860 року – один із найяскравіших, найдраматичніших епізодів боротьби Тараса Шевченка за право говорити з народом мовою своєї революційної поезії. Поетові довелося витримати важку боротьбу з III відділенням і царською цензурою, перш ніж він зміг добитися дозволу на нове видання збірника, що складався всього з сімнадцяти творів. Майже усі, що ввійшли в книгу поеми, балади і вірші належали до раннього, в основному романтичного періоду його творчості. Повного провалу зазнав автор в намірі опублікувати в новому виданні хоча б деякі з пізніших віршів і поем.

Однак і в такому урізаному вигляді «Кобзар» представляв собою подію не тільки в українській літературі, але і в літературному житті всієї Росії. І в Україні, і в Петербурзі появу його зустріли із захопленням. Прогресивні кола країни побачили в поеті рідного, близького їм діяча, який впливає на розвиток усієї демократичної культури. Революційно-демократична критика привітала автора «Кобзаря» як геніального народного поета, самого видатного представника української літератури, який відкрив їй прямий шлях до гідного місця в літературі всього світу.

На ста мовах звучить поезія Тараса Шевченка. «Кобзар» надихав і надихає художників, композиторів, кінематографістів, драматургів. Його читають і співають, втілюють у живопису та скульптурі, відтворюють на екрані і на сцені. Але насамперед – читають. Тільки в Україні за роки Радянської влади «Кобзар» виходив 110 разів тиражем понад п`ять мільйонів екземплярів. Для того, щоб він став близький і зрозумілий різномовному людству, займалися перекладами російські радянські поети А. Прокоф'єв і А. Твардовський, білоруси Я. Купала і Я. Колас, грузини С. Чіковані і В. Абашидзе, а також були переклади на литовську, таджицьку, польську, болгарську, німецьку, англійську, іспанську, французьку, румунську, японську та інші мови світу. Шлях поезії Шевченка триває, і не можна не розповідати про таку ії тріумфальну ходу.

Ми говоримо: «Кобзар» – і перед нами постає повне випробувань життя поета. Ми називаємо ім'я Шевченка - і перед очима постає прославлена книга, що увібрала в себе його безмежний талант, його неймовірні страждання і в той же час справжню непохитність духу борця за свободу. Сила її впливу виключно велика і, що особливо важливо, зростає рік від року.

«Кобзар» буде жити вічно. Він, як і поет, безсмертний.

 

Відділ громадської інформації НТБ НГУ