Бібліотека – це той храм, де завжди народжується і зберігається духовність. Пам’ятаймо, що у давнину бібліотеку називали «дім життя», «притулок мудрості», «аптека для душі»

В. Сухомлинський

“Котилась писаночка з гори на долину, прикотилась простісіенько до нас у гостину”

Починаючи рік із весни, наші предки мали звичай урочисто зустрічати Великий день (Великдень), величаючи в обрядах, піснях і танцях Бога сонця – Ярила. Одним із атрибутів у цих обрядах було яйце – символ життя.

             

У Великоднє свято ми беремо в руку писанку, милуємось її красою, не задумуючись про її символіку, про колишнє ритуальне значення. Історія писанки бере свій початок з дуже глибокої давнини. Саме писанка і є однією з цікавих знахідок Трипільської культури. Із прийняттям християнства писанка залишилась в обрядах нашого народу, набравши дещо іншого звучання – символу жертовності Ісуса Христа та його воскресіння.

Колись давні наші пращури вірили, що писанка має якусь незвичайну, магічну силу, та вважали писанку такою, що приносить добро, щастя, здоров`я, захищає людину від усього злого. Наші предки знали (а звичайно “писали”писанки жінки), як краще розмалювати ту чи іншу писанку і завжди цю справу робили з особливою любов`ю та майстерністю. Тому й вражають нас своєю неповторною красою надто витончені візерунки.

Фарби на писанках символічні. Слід зазначити те, що кожна місцевість мала особливість щодо розмалювання великодніх писанок. Крім народних селянських писанок, в Україні були й міські та монастирські, які розмальовували із застосуванням акварельного, олійного розпису, обклеювали папером та тканиною, з аплікаціями.

           

Українське народне мистецтво, генетичне коріння якого сягає сивої давнини, пройшовши довгий еволюційний шлях від магічних знакових зображень до сучасного розмаїття його видів і жанрів, викристалізувало стійкі народні та національні ознаки, які по-новому виявляються у творчості сучасних митців. Дослідники вважають, що українська писанка має понад 100 символічних малюнків.

У Київському музеї народного декоративного мистецтва колекція писанок за своїм художнім значенням є однією із найцінніших. Вона має 100-літню історію й налічує понад 4 тис. пам`яток!  

У місті Коломия також є музей “Писанки”. Цю будівлю ні з чим не сплутаєш: за архітектурою це – розписане яйце заввишки понад 13 метрів, усередині якого й розмістилася експозиція унікального, першого та єдиного в світі Музею українських писанок. Наші писанки побували на виставках у Парижі та Відні.

       

Нині писанка стала прекрасним символом України. Жоден народ так виразно не доніс до наших днів автохтонні графічні уявлення про світ, про життя, як це ми бачимо в українських писанках. У контрасті тендітної, майже невагомої напівпрозорої оболонки яйця і щільного напруженого розпису і криється секрет враження, що справляють писанки – народні українські мініатюри. Коли тримаєш в руках писанку, здається що це маленький, але всесильний талісман.

Дбаючи про збереження й розвиток традиційного мистецтва, ми забезпечуємо безперервність свого історичного та культурного поступу. Нині в суспільстві дуже не вистачає любові, взаєморозуміння та єдності. То ж будемо берегти і плекати одну з найдавніших українських мистецьких традицій – писанкарство.

            

Пропонуємо Вашій увазі виставку-інсталяцію “Диво із див – українська писанка”. На якій ви можете дізнатись про історію виникнення звичаїв та обрядів, пов`язаних із писанками, значенням кольорів та візерунків, познайомитись із роботами дніпровського писанкаря А. Пушкарьова, який займається традиційним розписом яєць, але з творчими елементами, пов`язаними з культурою Трипілля, наскельними розписами та елементами з курганних поховань.

“Ой, котися, писанко, по горах, по долах, набирайся сили у темних дібровах, макового цвіту, зелені вербичок, сині неба радного. Даруй людям щастя, радість і здоров`я, український слід барвистий залиши в віках!”

Запрошуємо всіх охочих до читальної зали гуманітарних видань науково-технічної бібліотеки (1/11),