Бібліотека – це той храм, де завжди народжується і зберігається духовність. Пам’ятаймо, що у давнину бібліотеку називали «дім життя», «притулок мудрості», «аптека для душі»

В. Сухомлинський

Презентація нової книги Людмили Некрасовської

26 квітня 2018 року у творчій вітальні науково-технічної бібліотеки побувала поетеса Людмила НЕКРАСОВСЬКА, яка впродовж останніх півтора року чарувала читачів поезією свого нового літературно-мистецького циклу «Поетичне осмислення біблійних сюжетів у живописі». Було прочитано чотири лекції, які в подальшому перетворилися в велику, красиву, стильну книгу «О библейских полотнах стихотворной строкой».

Бібліотека давно та плідно співпрацює з Людмилою Віталіївною - знаною в Україні та за її межами поетесою. А для тих, хто вперше буде знайомитися з її творчістю — трохи офіційної інформації.

На сьогодні Людмила Некрасовська — член національного Союзу письменників України, член правління Конгресу літераторів України, голова Дніпропетровської обласної організації «Конгрес літераторів України», голова Творчої ради міжнародного літературно-мистецького проекту «Поетична Біблія», міжнародних літературно-музичних проектів «Міста світу» та «Сучасна поезія світу»; автор 19 книг, лауреат 13 міжнародних літературних премій, більше 80 разів ставала лауреатом різних міжнародних літературних конкурсів та фестивалів; на вірші Л. Некрасовської написано понад 100 пісень композиторами України, США, за поемою «Суліко» написана опера (США); публікувалася в антологіях, альманахах, журналах України, Росії, США, Ізраїлю, Німеччини, Іспанії, Великобританії, Греції, Голландії та ін.; її вірші перекладені на українську, англійську, іспанську, іврит та ін.

Також слід додати, що пані Людмила свого часу навчалася в Дніпропетровському гірничому інституті, отримала диплом інженера зі спеціальністі Автоматика і телемеханіка, працювала в науковому інституті, має друковані наукові роботи; будучи студенткою, навчалася в літературній студії «Угольок» при бібліотеці, після закінчення якої отримала диплом кореспондента та літературного працівника.

В теперішній час Л. Некрасовська керує тією самою студією «Угольок», в якій робила свої перші проби пера (робота студії налічує вже майже 50 років, час заснування — грудень 1968-го).

             

На заході був присутній проректор НТУ «Дніпровська політехніка» Ю. Т. Хоменко. Вітаючи пані Людмилу з такою визначною подією для автора, як презентація нового видання, він водночас зазначив, яке неперевершене значення в технічному виші має гуманітарна складова, і Л. Некрасовська своєю творчістю, безперечно, вносить дуже вагомий вклад в просвітницьку роботу, залучання студентської молоді до світової спадщини мистецтва.

Заходи за участю Людмили Некрасовської завжди збирають чимало поціновувачів її таланту, серед яких і студентська молодь. Цього разу на презентацію завітали студенти фінансово-економічного факультету за підтримки заступника декана С. М. Шагоян.

— «Історія — це не нагромадження випадкових подій, це ланцюжок, де кожна подія — ланка, яка спирається на попереднє і є основою для подальшого. Таким чином влаштовано в світі, що все має своє повторення», — так пані Людмила розпочала знайомство читачів зі своїм новим виданням. На її глибоке переконання, розвиток людства, соціуму на початковій стадії повторює розвиток індивідуальної особи і тому є багато підтверджень в історії.

Зі слів пані Людмили, їй пощастило: за кілька останніх років вона побувала в найкращих музеях і палацах Європи: Паризькому Луврі, Дрезденській галереї, Пінакотеках Мюнхена, музеї Прадо у Мадриді, музеях Амстердама, Відня, Праги, Варшави, Берліна та багатьох інших.

Вона звернула увагу на те, як люди дивляться на живописні полотна та захоплюються в основному тим, як написано, а не тим, що представлено на полотні. Особливо це стосується картин історичної та біблійної тематики. Тому виникла ідея наблизити розуміння сюжету до глядача. Так народився цикл віршів про біблійні сюжети.

Отже, з чого починається Біблія? З моменту творіння. Всевишній створює землю, планети, світила. Відокремлює світло від темряви, воду від суші. Наповнює воду рибами, повітря - птахами, землю - рослинами і тваринами. І як вінець творіння творить людину         («Буття», гл. 1, ст. 1-7).

   

І якщо задуматися над тим, як багато створено, і яке воно різноманітне, як все разом гармонійно поєднується, наскільки грандіозний задум, то стає зрозумілим, що Всевишній зробив творчий подвиг. І для того, щоб це осмислити, а тим паче відобразити, людині, створеній за образом і подобою Творця, потрібно зробити свій творчий подвиг.

І дивлячись на фреску Мікеланджело «Створення Адама», і знаючи, в яких умовах писав художник, розумієш, що людина дійсно його зробила.

Адже фреска розташована на стелі Сікстинської капели, тож художнику доводилося розписувати її, лежачи або сидячи в незручній позі, закинувши голову. Від неможливості поворухнутися затікало тіло, а фарба заливала очі. Під стелею скупчувалися пари мокрої штукатурки і фарби, дихати було важко.

Але те, що постає перед очима, коли дивишся на фреску — воістину прекрасне. Красива молода — ще нежива перша людина — напівлежить на землі, спершись на праву руку. В оточенні безкрилих ангелів і задуманої, але ще не створеної Єви — під лівою рукою, Творець-Саваоф летить назустріч людині, простягаючи свою правицю до лівої руки Адама. Ще мить — їх пальці стикнуться і тіло Адама оживе, знайшовши душу.

Думається, коли художник спустився в зал і подивився на справу рук своїх — йому залишилося тільки подякувати Творцю за натхнення. Ось чому епіграфом до вірша автором було вибрано слова самого Мікеланджело в перекладі Тютчева.

 


«Не будь мы Господу душой под стать,

Погрязли бы в никчемности презренной,

А нас пленяет красота Вселенной,

И тщимся тайну вечности познать».

Мікеланджело (переклад Ф. Тютчева)

Пред фрескою, как пред иконой,

Вобравшей чаянья сердец,

Стою, коленопреклонённый,

Перед Тобою, мой Творец.

Благодарю, что дал мне силы

И вдохновение мне дал.

А помнишь ли как это было,

И как Адама я писал?

Как в самых неудобных позах

Я линии свои искал,

Когда впитавший воздух

Уже совсем тяжелым стал,

И одеревенело тело

Настолько, что текла слеза,

Как ныло всё, как всё болело,

И краска капала в глаза,

А я писал. Писал упрямо

С утра и до заката дня,

Чтоб Ты, кто сотворил Адама,

Ни в чем не упрекнул меня.

Пусть в красках вера воплотится!

И я писал, мечтой томим,

Чтоб ты Адамом мог гордиться,

Как лучшим детищем своим,

Чтоб был в нём и поэт, и воин,

И чтоб, огромный мир любя,

Был человек всегда достоин

Отцом, Творец, назвать Тебя.

Писал я до седьмого пота.

Я сделал всё, что только мог.

И вот окончена работа,

Что лишь с Тобой под силу, Бог.

И коль Адам Тебя достоин,

Ты ничего не говори,

А лишь коснись его рукою.

Коснись. И душу подари.

Всевишній торкається Адама і… Історія почалася…

У виданні представлені «поетичні картини» про створення світу, перших людей; розвиток, становлення людства, його несамовиті митарства; про вигнання людини з раю, всесвітній потоп; про початок історії, зародки релігії єврейського народу.

Найвідоміші митці — Мікеланджело, Рафаель, да Вінчі, Рембрандт, Веласкес, Рубенс, Доре, Караваджо та інші, їх герої, що дивляться на нас з полотен… А далі їх супроводжують чудові поезії (у виданні їх налічується понад 100), що розкривають зміст картин. Вірші не просто органічно вписалися в зображений художниками сюжет. Вони стали єдиним цілим, бо автор має особливий дар перевтілення та вживання в ті події, в тих героїв, яких вона описує. Вікові істини звучать з сучасним оздобленням, автор тонко відчуває слово, перегук звуку і живопису. Добре спіймані настрої, характери біблійних героїв. Вони повністю поєднуються із зображенням на картинах. Діалоги — живі, емоційні, простежується поєднання біблійної мудрості з сучасною філософією. З вуст головних героїв звучить багато мудрого, віковічного, але трохи забутого. А іноді інтерпретація тодішніх подій часто набуває іншого, теперішнього, підтексту.

Тінторетто "Каїн вбиває Авеля"

 

Брат мой Каин

Брат мой Каин! Зачем по пятам ты за мною идешь?

Посмотри: впереди пропылённая стадом дорога.

Для чего за спиной ты скрываешь заточенный нож?

Неужели меня ты ревнуешь к всесильному Богу?

Но в поступках моих не найдёшь заурядного зла,

Я во славу Творца приуменьшить решил поголовье,

Поднося небесам, в виде жертвы, степного козла,

Кровь людскую навек заменяя козлиною кровью.

Нашим детям теперь не бывать принесёнными в дар.

Что ты хмуришься, брат? Чем же сердце твоё недовольно?

  Но в ответ на добро ты нанёс мне внезапный удар.

Вот и кровь на ноже. И дышать удивительно больно.

Как в испуге земля торопливо бежит из-под ног.

Каин, нехотя ты?! Ведь убийство тебя не достойно!

Что ты скажешь, когда обо мне будет спрашивать Бог?

Впрочем, ты же мне брат! Ты живи, если сможешь, спокойно…

 

 Невідомий автор

"Йосип - управитель у будинку царедворця"

 

 

Одиночество Иосифа

Когда б ты знал, Господь, насколько жизнь тосклива!

Как трудно одолеть непониманья боль,

Предательство родных сносить и терпеливо

Им предлагать в ответ прощенье и любовь!

Я выхлебал до дна всю чашу унижений,

Хотя твоя печать сияла на челе.

Шептались за спиной: бесспорно, Божий гений

Из рабства приводил к величью на Земле.

С кем душу отогреть в семье и на чужбине?

Я не обрёл друзей, поднявшись над толпой.

Ты мне дарил любовь — великую святыню.

И с нею одинок я на тропе земной!

Но вопреки всему не опускаю очи:

Немыслимых вершин достиг простой пастух.

Пусть чуждую жену зовут Царицей ночи.

Зато в сынах моих и кровь моя, и дух!

 

Ісаак Аскназій "Суєта суєт і всіляка суєта"

 

Соломон

Господь мне дал свой век опередить,

Сквозь время видеть то, что всем не видно.

Представьте, как немыслимо обидно

Знать то, в чем невозможно убедить.

Но верить, что терпимость — благодать,

Что правоту со временем признают.

Отнюдь не Бог людей разъединяет,

Отнюдь не Бог зовет их воевать.

Отец небесный вовсе не свиреп.

Все войны из-за жадности и блуда.

Мир на земле — божественное чудо!

Как это показать тому, кто слеп?!

 

Марина Кунаєва "Молитва про щастя"

 

Завершила книгу пані Людмила роботою Марини Кунаєвої «Молитва про щастя», бо щастя, в уяві автора, це втілення надії на добро і любов, тобто на зцілення нашого світу від зла, ненависті, воєн.

***

Ты навсегда оставил этот свет,

Простив толпу, Пилата и Иуду.

Ещё не зная то, что смерти нет,

Просил Отца явить такое чудо,

Чтоб убедить людей, пройдя сквозь боль,

Что мир земной готов для излеченья,

Что в нём наиважнейшее — любовь,

И нужно ей отдать бразды правленья.

Ты навсегда оставил этот свет.

Исчезла тьма, а исцеленья нет.

Века не изменили род людской.

Не потому ли с искренним волненьем

Прошу Тебя о малости одной:

Дай не утратить веру в исцеленье.

 

***

С Твоим рождением, Дитя, мир станет лучше и светлее.

А Ты — связующая нить меж небесами и людьми.

Постичь народу помоги любви великую идею

И нас, заблудших, на добро и справедливость вразуми!

Мы сможем мир преобразить, когда впитаем Божье слово,

Усовестимся выставлять свою греховность напоказ.

Мир обречён на красоту, хотя хрупка её основа.

Как не уверовать в добро, когда Господь — один из нас?!

 

Дороговказом всієї книги Л. Некрасовської є думка про усвідомлення людиною себе як особистості, яка вміє відповідати за свої думки та вчинки, все що ми зробимо — і доброго, і поганого — все до нас повернеться.

— «Хотілося б, щоб кожен собі відповів на прості запитання — а чи дійсно народ сформувався як нація, а чи є у країни національна ідея і яка вона; чи живемо ми в незалежній державі і самі приймаємо рішення; і найголовніше — що потрібно змінити в собі, щоб в кінцевому підсумку ми жили в тій країні, в тій державі, про яку мріємо», — на такій піднесеній, схвильованій ноті завершила Людмила Некрасовська презентацію нового видання «О библейских полотнах стихотворной строкой».

     

Наприкінці зустрічі директор бібліотеки Г. А. Онищенко подякував за можливість доторкнутися до високого мистецтва, яке поєднало в собі поезію, живопис відомих творців і «нескінченну книгу буття», що наповнює і дотепер людське життя неймовірним змістом: — «Дякуємо за чудове, глибоке, поетичне, філософське, громадянське осмислення Біблії, світових шедеврів живопису, особистісне ставлення до одвічних питань».

Ми не ставимо за мету переказ всієї книги, а тільки хочемо наголосити, що таке видання існує, воно чудове, воно є в фондах науко-технічної бібліотеки НТУ «Дніпровська політехніка» — пані Людмила люб`язно подарувала примірник шанувальникам поезії. Також нам хотілося, щоб ви, шановні читачі, самі погортали цю книгу і занурилися в неосяжний, незбагненний світ поетичного світовідчуття автора.

 

 

 

Відділ громадської інформації НТБ 
НТУ «Дніпровська політехніка»