Бібліотека – це той храм, де завжди народжується і зберігається духовність. Пам’ятаймо, що у давнину бібліотеку називали «дім життя», «притулок мудрості», «аптека для душі»

В. Сухомлинський

Свято Водохреща

Вода завжди мала велике сакральне значення, в тому числі, і в юдейській релігійній практиці. В старозавітні часи ритуальне омовіння було невід’ємною складовою підготовки до жертвоприношення.

Новим змістом наповнив це омовіння святий Іоанн Предтеча, коли розпочав практику сповіді гріхів з одночасним зануренням у воду – на знак очищення від духовного бруду. Саме по собі слово «хрещення» слов’янською й означає «занурення у воду», «омовіння».

Починаючи від Іоанна Предтечі хрещення остаточно пов’язується з покаянням, тобто зі свідомим наміром змінити себе, очистившись від гріха. Христос, прийшовши на Йордан, благословляє цю духовну практику, наголошуючи в подальшій проповіді, що хрещення є необхідною складовою спасіння у Вічності.

У суботу, 19 січня, українці святкують Хрещення господнє, яке є завершальним великим святом різдвяно-новорічного циклу. Саме в цей день, згідно з євангельської історії, хрестили Ісуса Христа в річці Йордан, де на нього зійшов Святий Дух у вигляді голуба.

Згідно з євангельським оповіданням, до Іоанна Хрестителя, який був біля річки Йордан, прийшов 30-річний Ісус Христос для того, щоб прийняти хрещення. Під час хрещення «відкрилося небо, і Дух Святий зійшов на Нього в тілесному вигляді, як голуб, і голос із неба, який казав: Ти Син Мій Улюблений, у Тобі Моє благовоління!».

Слово «хрещаю», «хрещу» в перекладі з грецької означає «занурюю у воду». У Старому Завіті вода означає початок життя. Саме з води, заплідненої животворящим Духом, з'являть всі живі істоти. В пам'ять про те, що Спаситель своїм хрещенням освятив воду, вода напередодні свята освячується в храмах, в саме ж свято Богоявлення — в річках або інших місцях, звідки набирають воду. З давніх часів стало відомо про чудесні властивості води, яка була набрана у цей день. Перші згадки про особливе шанування води з'явилися в одній з проповідей святого Йоана Золотоустого (387 рік). «У це свято всі, почерпнувши води, приносять її додому і зберігають весь рік, так як сьогодні освячені води; і відбувається явне знамення: ця вода в суті своїй не псується з часом, але, почерпнута сьогодні, вона цілий рік, а часто два і три роки, залишається неушкодженою і свіжою», - йдеться у ній.

Андреа Вероккьо – “Хрещення Христа”

Традиційно в день Богоявлення відбувається водосвяття.

Святять воду двічі - напередодні свята і безпосередньо у сам святий день. 19 січня, на Водохреща, в будь-якому місцевому водоймищі роблять ополонку у вигляді хреста або кола, неподалік від якої встановлюють аналой і дерев'яний хрест з крижаним голубом, який символізує Святий Дух. Після літургії люди відправляються до ополонки, священик служить молебень, після чого тричі опускає в ополонку хрест, просячи на воду Боже благословення. Потім починаються водохресні купання.

Набрану на Водохреща воду з освячених джерел зберігають цілий рік - до наступного свята Водохреща. При необхідності її слід пити на голодний шлунок. Незважаючи на те, що у свято Водохреща Господнього немає посту, день напередодні - Святвечір, необхідно провести дотримуючись суворого посту.

 За народними віруваннями, коли священик опускає хрест у ополонку, з річки вистрибує нечиста сила, і гуляє вона землею до тої пори, поки якась жінка не випере в річці білизну. Господині не квапилися повертати нечисту силу у воду — хай побільше її загине від сильних морозів. За легендою, на Водохрещенпя вода в річці на якусь мить перетворюється на вино.

Раніше вірили, що опівночі перед Водохрещем вода в ріках хвилюється. Дехто посеред ночі йшов з дому, щоб подивитись на це явище. А ще краще було набрати цієї води й заховати за образами на випадок поранення або тяжкої хвороби.

Утім, більшість українців чекала ранку 19-го січня, аби всім селом вирушити до річки на освячення. Свячену воду давали випити кожному члену родини, рекомендували до цього нічого не їсти.

Дівчата наливали воду у миску, кидали туди намисто або кетяг калини і вмивались – це мало посилити їхню вроду. Обов'язково давали й худобі, щоб хвороб не боялась.

Далі освячували хату – брали декілька стебел з дідуха та окроплювали всі кімнати — тоді нещастя оминатимуть. Тим часом один із членів родини малював крейдою хрести на дверях та вікнах. А на західній Україні хрести виписували розведеним на посвяченій воді тістом.

18 січня напередодні Водохреща за православним обрядом святкується «Голодна кутя», або другий Святий Вечір. Також його називають Водохресний святвечір. Увесь цей день віруючі люди нічого не їдять — постять. Сідають вечеряти, коли вже засяє вечірня зоря. На вечерю подають пісні страви — смажену рибу, вареники з капустою, гречані млинці на олії, кутю та узвар. Після вечері всі кладуть свої ложки в одну миску, а зверху — хлібину, «щоб хліб родився».

 Довідково-бібліографічний відділ