День кота в Європі з “муркотливими” книгами

У світі практично немає людей, байдужих до котів. Любов та прихильність до пухнастиків настільки велика, що у них обов’язково мало з’явитися спеціальне свято. Саме тому 2002 року Міжнародний фонд Animal Welfare став ініціатором створення Всесвітнього дня котів. Популярність свята пояснюється тим, що коти споконвіку були найпопулярнішими домашніми улюбленцями людини. Приблизно 80% всіх жителів планети тримають домашніх тварин, і більш ніж половина обрали саме котів.

Створений з ініціативи італійського журналіста Клауді Ангелетті — World Cat Day або відомий нам як День кота в Європі, відзначають з 1992 року — 17 лютого. Це звичайно ж не офіційне або державне, а скоріше народне і громадське свято. Вибір дня був пов’язаний з лютим тому, що цей період знаходився під знаком Водолія, який характеризується в італійській культурній традиції як знак вільних і незалежних духів. Ідея Клаудії знайшла відгук не тільки в активістів та захисників тварин, але сподобалася і більш широкої аудиторії, адже Італія є домом для більш ніж 2,5 мільйона бродячих кішок, з основними ареалами проживання у Римі, Турині, Неаполі та Мілані. На підтримку Дня кота в Італії стали організовуватися численні дискусії, конференції, в тому числі фото виставки, збори коштів, щоб допомогти бродячим котам та кішкам. Потім ідея стала поширюватися і по інших європейських країнах, включаючи Україну та Польщу.

Саме коти – найпопулярніші хатні тварини в українських родинах. Багато народів світу вірять: кіт – одна з найбільш магічних тварин на нашій планеті. Не дивно, що у кожному куточку світу є свої забобони про котів. Здавна люди асоціювали кішку з чаклунами, магами і потойбічними силами. А одна з легенд свідчить, що кіт – єдина істота, яка може вільно ходити між пеклом та раєм.

Що б ми робили без цих котів?

М’які, теплі, місцями норовливі, але такі всіма улюблені. Що б ми робили без них? Навіть у найстаріших бібліотеках світу завжди мешкали коти.

   Серед письменників, що не уявляли свого життя без муркотливих компаньйонів були Марк Твен, Едгар По, Ернест Хемінгуей, Террі Прачет і Вільям Берроуз. Зараз цей перелік можна продовжувати незкінченно, а можна зробити ще ліпше – прочитати кілька захопливих книжок, де згадуються ці вусаті й хвостаті красені.

Не сумніваємося, що серед наших читачів знайдуться і пристрасні котолюби, які обожнюють цих чарівних домашніх улюбленців. Тому пропонуємо провести цей день в компанії не лише свого вусатого друга, а й з однією із “муркотливих” книг.

“Кіт, який любив Брамса” Ліліан Джексон Браун

У 60-х роках американка Лілі Браун стала відомою в усьому світі завдяки своїй серії детективних повістей “Кіт, який …”. Письменниця розповіла світу історію про журналіста Джима Квіллера та його двох сіамських котів Коко і Юм-Юм. Вони постійно потрапляють в різні історії, які потребують детективного втручання двох чарівних чотириногих слідчих. Книга “Кіт, який любив Брамса” стала вершиною творчості Браун і навіть класикою детективного жанру.

Розкажу тобі, мамо, що роблять коти” Ніколя Кухарська

Яскравий, дотепний, та що там казати – іскрометний вімельбух про котів, захоплива енциклопедія котячих звичок, талантів, бешкетів та “родзинок” для будь-якого віку.

Персонажами оповіді, своєрідними піддослідними, стали вайлуватий харизматичний кіт Грубіян, кумедна грайлива киця Жабка та цілий сонм їхніх вусатих і хвостатих приятелів.

“Розкажу тобі, мамо, що роблять коти” – це комплексна насолода із купою цікавинок і жартів у тексті й малюнках. Візуальна складова книжки шедевральна, у ній, як і заведено у форматі вімельбуху, сила-силенна деталей і квестів, калейдоскоп цікавих ракурсів і несподіваних композицій. Словом, книжка-свято для котолюбів!

“Світ очима кота Боба” Джеймс Бовен

Оповідь-продовження книжки “Вуличний кіт на ім’я Боб”, але вона чудово читається поза всілякими контекстами, й написана просто, щиро і дуже тепло. Повною мірою сам текст нагадує милого кота, який затишно вмостився на ваших колінах, сопе і муркоче – перервати цей “перфоманс” немає ніяких сил (як і читання), залишається тільки насолоджуватись, поки кіт цього бажає (себто, до останньої сторінки).

“Дев’ять життів Дьюї” Вікі Майрон

Одного разу в бібліотеці невеликого містечка Спенсер завівся рудий вусатий житель на ім’я Дьюї. І він так сподобався місцевим жителям, що надихнув починаючу письменницю Вікі Майрон зібрати книгу історій про його 9-ти побратимів. Вони допомогли не одній людині пережити проблеми, які навалилися, й віднайти надію на те, що все буде добре. “Дев’ять життів Дьюї” зворушливі розповіді про те, як кіт може стати найкращим у світі другом.

“Айріс Ґрейс” Арабелла Картер-Джонсон

Це історія про дівчинку з аутизмом, розказана її мамою. Або ні, це історія про виняткову і талановиту дівчинку Айріс та її дивовижну кицю Тулу, про життя в англійському передмісті, про мистецтво, про любов. І так, вона і про аутизм також – про інакшість та нерозуміння, про те, що, попри усі старання батьків, у перші роки життя Айріс була дуже закритою дитиною й лише з появою маленького мейн-куна в оселі, дверцята її маленького світу прочинилися назовні. 

Разом з кицею вона подолала страх води і мандрівок, почала спокійно спати і носити одяг, стала контактнішою, почала усміхатися і дивитися в очі іншим людям. Нині Айріс сім років, вона випереджає однолітків за інтелектуальним розвитком, малює фантастичні картини, танцює, обожнює музику і книжки. Соціалізація їй все ще дається непросто, але з такою компаньйонкою як Тула долати труднощі значно легше й веселіше.

“Автентичний кіт” Террі Пратчетт

Окрім того, що Террі Прачетт був майстром фентезійної прози, він ще й обожнював котів, тому одного дня зважився написати мініенциклопедію, від імені вигаданого “Руху за захист справжніх котів” (A Campaign For Real Cat). В результаті читацька публіка отримала сповнену гумору та іронії книжку про переваги й недоліки “справжніх”, себто безпородних розбишак і неслухів, найвередливіших і найнезалежніших котів. Єдиним же недоліком книжки є те, що вона безжально швидко читається. Хоча ні, є ще один – призначена вона винятково для котолюбів.

“Коти міста Риму” Джанні Родарі

Майже все своє життя великий майстер казкового слова Джанні Родарі провів у величному Римі. Тут він вигадав свого цибулевого Чиполіно, тут же написав історію про магічний спів Джельсоміно. Саме тому “Коти міста Риму” надзвичайно чесно передають всю суть цього старовинного міста. 

Вони катаються на трамваях, стають бізнесменами, закохуються, грають на музичних інструментах і навіть намагаються захопити сам Колізей. 

Життєві погляди кота Мурра” Ернест Теодор Гофман

Роман у двох томах “Життєві погляди кота Мурра” став вершиною літературних заслуг німецького письменника Ернеста Теодора Гофмана. Саме в ньому зібралося все найбільш саркастичне й трагічне. Книга є сповіддю вченого кота Мурра, який у своєму житті пройшов і вогонь, і воду, і мідні труби. До речі, на всім відомій статуї Гофмана в Бамберзі письменник тримає на руках саме його, свого кота по кличці Мурр.

Коти та кішки – дивовижно добрі й граціозні, мудрі та ласкаві тварини, дуже довірливі та уважні не тільки до самих себе, але й до нас, намагаються бути нав’язливими тільки по-доброму, наполегливо поважають свободу. І крок їм на зустріч, дозволяє всім нам ще раз нагадати про дуже важливі речі, які нами часто не беруться до уваги. Про те, що кожен з нас також може бути трішечки вільніший і розкутіший у своїй доброті, що ми цілком в силах допомогти тим, хто довірився нам, що життя може бути сповненим взаєморозуміння і затишку, теплоти та краси, що життя дуже прекрасна та чудова річ!

Поспішаємо привітати нас усіх з цим чудовим Днем.

За матеріалами відкритих джерел

Вас може так само зацікавити

Нові автореферати дисертацій Art

Нові автореферати дисертацій

Увага! Перереєстрація користувачів! Art

Увага! Перереєстрація користувачів!

Міжнародний день сміху Art

Міжнародний день сміху

«Мета музики – торкатися серця…» Art

«Мета музики – торкатися серця…»