100 років від дня народження
Артура Гейлі

Подібно до того, як душа художника живе в його картинах, письменник живий, поки хтось читає його книги. А в тому, що Гейлі будуть читати багато років після його смерті, сумніватися не доводиться. 

11 романів знаменитого майстра залишаються улюбленими творами для любителів гарної прози, а для письменників – прикладом того, як можна цікаво писати на «нецікаві» теми.

Відомий канадський письменник британського походження Артур Гейлі (Arthur Hailey) народився 5 квітня 1920 року в місті Лутон, графство Бедфордшир (Великобританія), в сім’ї завідувача заводським складом.

Гейлі навчався у безкоштовній середній школі, був відмінником, але в 14 років йому довелося кинути школу, оскільки він не пройшов конкурс на єдину стипендію у вищу школу, а на платне навчання у його батьків не було коштів. Три роки він працював хлопчиком на побігеньках в одному з офісів, а у 1937 пройшов навчання на курсах стенографії та машинопису і вибився в клерки.

Кар’єра клерка була незабаром перервана війною, під час якої відбулося знайомство Гейлі з авіацією. Бажаючи стати льотчиком, Артур у 19 років записався на службу в Королівські ВПС, але командування відмовилося задовольнити його прагнення, так як у Гейлі не було освіти. Однак пізніше він все-таки отримав офіцерський чин, був направлений в Канаду для підготовки і став, нарешті, пілотом літака.

З початку Другої світової війни і до 1947 Гейлі служив у Королівських військово-повітряних силах: він був військовим льотчиком на Близькому Сході, пілотував транспортні літаки Індії, два роки прослужив у Лондоні в якості офіцера штабу при британському Міністерстві повітряного транспорту.

У 1947, демобілізувавшись у званні капітана, Гейлі повернувся до Канади, у 1952 отримав канадське громадянство. Тут він працював агентом з нерухомості, рекламником, журналістом, редактором бізнес-журналу, сценаристом і автором п’єс. Крім свого основного заняття – журналістики – Гейлі почав писати п’єси та сценарії для телебачення. На виручені гроші він зміг купити будиночок у передмісті Торонто.

Одного разу, перебуваючи на борту літака, який здійснював рейс Ванкувер-Торонто, Гейлі задумався – а що було б, якби обидва пілоти одночасно відчули себе погано? Він почав гратися з цією думкою, доповнюючи і ускладнюючи ідею і до кінця польоту п’єса була готова – залишалося тільки перенести її на папір.
Так почалася яскрава письменницька кар’єра Артура Гейлі – на світ з’явився сценарій телефільму «Злітно-посадкова смуга 08». Але це був ще не успіх. Справжнє визнання прийшло через 13 років, коли сценарій був перероблений в роман «Аеропорт».

Цей твір вважається найуспішнішим. Він охоплює всього один день з життя вигаданого аеропорту імені Лінкольна, але скільки подій трапляється за цей час. Сніговий буран змушує персонал працювати на знос, десь загубився автомобіль з бортовим харчуванням, людина під тиском обставин проносить на літак бомбу.

Роман виявився настільки популярним, що після його виходу в світ з’явилися один за іншим чотири фільми: в 1970 році – фільм «Аеропорт» з Бертом Ланкастером і Жаклін Біссет, що став справжньою сенсацією (актрисі Хелен Хейес за роль в цьому фільмі була присуджена премія «Оскар»), потім з’явилися фільми«Аеропорт-75»,«Аеропорт-77»і«Конкорд-Аеропорт-79». Не секрет, що радянський фільм «Екіпаж» скористався деякими лініями сюжету «Аеропорту».

До «Аеропорту» Гейлі написав «На висотах твоїх» (1960) – роман про закулісні таємниці можновладців, про велику політику. Але саме успіх «Аеропорту» відродив інтерес до більш ранніх романів Артура Гейлі – «Остаточного діагнозу» (1959) і «Готелю» (1965). Після «Аеропорту» з невеликим інтервалом вийшли в світ романи: «Колеса» (1972), «Міняли» (1975) і «Перевантаження» (1979), кожен раз на тривалий період захоплюючи лідерство в колонці бестселерів, яка регулярно ведеться в американських журналах.

Вражає, але романи письменника, написані півстоліття і більше років тому, до цих пір не втратили гостроти і актуальності. Їх цілком можна розглядати як детальні бізнес-плани, що до дрібниць розкривають всю таємницю роботи великого готелю («Готель»), фармацевтичної компанії («Сильнодіючі ліки»), банку («Міняли»), інформаційного агентства («Вечірні новини») або великої автомобільної корпорації («Колеса»). Особливістю романів Гейлі була різноманітність поставлених проблем, таких як тероризм, расизм, закулісні таємниці сильних світу цього, злочинність і хабарництво. Але поряд з цими глобальними проблемами завжди стояли дрібні людські труднощі і прості відносини.

У творах Гейлі багато дійових осіб, але на перший план «виходить» анатомія ділового підприємства. За словами самого автора, він пише про те, «чим люди займаються весь день і що вони про це думають». Тим не менш, це не нудне чтиво, в кожному сюжеті присутня гострота та неабиякий детективний сюжет. І події, і долі героїв виписані дуже захопливо.

А теми, про які писав Гейлі, були близькі кожному. Середній американець їздив на машинах, зібраних в Детройті, зупинявся в готелях на Півдні, приймав ліки, що випускаються фармацевтичною промисловістю, і літав на літаках місцевих авіакомпаній. А головними героями були звичайні люди, в звичайних обставинах, правда, що йдуть іноді в круте піке.

Тільки Гейлі міг зробити захопливим роман з життя банківського клерка або авіадиспетчера. Сам Гейлі не вважав себе «серйозним» письменником – він часто говорив в інтерв’ю, що найбільш точне визначення, яке підходить до нього як до людини, що займається літературною працею, – «автор». Письменник завжди пишався тим, що, за власними словами, «ніколи не вигадував» своїх героїв, а «брав їх з реального життя».

Але з початку 1990-х років Гейлі на кілька років замовк. І тільки в 1997 році його шанувальники отримали подарунок – роман «Детектив». Як завжди, досконально вивчаючи матеріали, Артур Гейлі провів кілька тижнів в рейдах з поліцейськими Флориди і отримав доступ до архівів. В результаті вийшов класичний гостросюжетний твір з захоплюючим початком і подіями, що динамічно розвиваються. Однак після успіху «Детектива» Гейлі відкинув всі прохання про інтерв’ю, заявивши: “Я сказав і написав все, що міг”, – і додав, що давно вже вважає свою літературну діяльність чимось на зразок хобі. За книгою «Детектив» був знятий телефільм, де головну роль зіграв Том Беренджер. Але сталося це в 2005 році, вже після смерті письменника.

Цікаві факти

• Курси машинопису і стенографії, куди записався 14-річний Артур, не спроможний сплачувати подальше навчання, допомогли йому в письменницькій кар’єрі;
• Артур Гейлі працював над кожним своїм романом близько півтора року, ретельно відбираючи факти. В ході роботи над романом «Готель» Артур Гейлі прочитав 27 книг про готельний бізнес;
• Завдяки книзі «Колеса», автомобілісти всього світу дізналися, що найбільше браку сходить з конвеєра будь-якої, навіть самої іменитої автомобільної корпорації, по понеділках і п’ятницях;
• Працюючи над чернеткою «Вечірніх новин», Гейлі, якому тоді було вже 66 років, пройшов в Англії спеціальний курс протидії тероризму: він виступав у ролі заручника, їв змій на уроках виживання, брав участь у тренуваннях з обеззброєння противника і бою у закритому приміщенні;
• А при написанні роману «Детектив» Гейлі багато часу провів з поліцейськими з відділку розслідуваннь вбивств Майамі і навіть їздив з ними на виклики;
• Книги Артура Гейлі продавалися по всьому світові в кількості понад 170 млн. примірників. Його романи перекладені на 40 мов;
• Щоб не платити грабіжницькі за сумою податки, що з’їдають до 90% доходів, в 1969 році Артур Гейлі переїхав на Багами;
• У 1978 році дружина Артура Гейлі Шейла написала книгу «Я вийшла заміж за бестселер».

Чим же ще відомий Артур Гейлі?

По-перше, тим, що це найвідоміший представник світової літератури 20 століття, який творив в жанрі «виробничого» роману. Але, власне, до Гейлі книг в такому жанрі ніхто і не писав, тому його цілком можна назвати родоначальником цього жанру. По-друге, більшість його романів (а всього їх було одинадцять), на думку «Нью-Йорк Таймс», були свого часу бестселерами №1.

Але не тільки західна публіка позитивно оцінила творчість Артура Гейлі. В СРСР його книги були надзвичайно популярні. Роман «Аеропорт» з’явився в радянському виданні в 1971 році і назавжди завоював любов радянського читача. Втім, як і інші книги Артура Гейлі, в тому числі і тому, що в них була цікава інформація про те, як живуть люди за «залізною завісою», за його книжками радянські люди могли дізнатися те, що для них було таким далеким: і західний аеропорт, і готель, і студію новин.

Артур Гейлі прожив досить довге і плідне життя, він відбувся і як письменник, і як сім’янин. У його скарбничці одинадцять романів і шестеро дітей від двох шлюбів. Артур Гейлі помер у віці 84 років у своєму будинку на Багамах.

Огляд підготовлено за матеріалами з відкритих джерел