180 років від дня народження
українського драматурга Марка Кропивницького

Давно життя минуло старосвітське

І зник з землі «Глитай, або ж Павук».

Та знов, мов крила – міліони рук

Стрічають плеском ім’я – Кропивницький.

М. Рильський

Марко Лукич Кропивницький – драматург, актор, режисер, композитор, фундатор українського професійного театру. А ще його називали за життя українським Шекспіром та «батьком» театру світового рівня. Народився 10 (22) травня 1840 р. в селі Бежбайраки на Херсонщині (тепер Новоукраїнський район Кіровоградської області). Батько, Лука Іванович, походив зі шляхетного роду Кропивницьких гербу Сас.

ЦІКАВІ ФАКТИ, ЯКІ НЕОБХІДНО ЗНАТИ ПРО МАРКА КРОПИВНИЦЬКОГО

ТЕАТР

З ім’ям Кропивницького пов’язана ціла епоха! Саме йому пощастило створити трупу, якій судилося стати славою і гордістю України упродовж багатьох десятиліть. Трупа мала назву «Товариство акторів» і офіційно вважалася російсько-малоросійською. Проте більш вона відома як «театр корифеїв».

Марко Лукич виплекав справжніх зірок світової сцени, а театр Кропивницького зумів стати у ряд кращих національних у Європі та здобув гучну славу. Його колектив із успіхом гастролював не лише по всій царській Росії, а також у Варшаві, Мінську, Вільно, Тифлісі, Галичині, Австро-Угорщині. Театр проіснував до початку Першої світової, коли влада царської Росії закрила не тільки театр, а й усі українські газети, журнали та книгарні.

ПРОСВІТНИК

У час, коли більшість населення України було неписьменною і не могла читати твори Тараса Шевченка, Марка Вовчка, Івана Франка та інших українських письменників, Театр Кропивницького багато років був одним із головних джерел культурного відродження уярмленої нації, займаючись просвітницькою місією – ніс правду в народ. Театр Марка Кропивницького давав величезний поштовх для подальшого розвитку української культури і став однією з важливих духовних підвалин, на яких через багато десятиліть було побудовано незалежну Українську державу.

Все своє життя засобами мистецтва боровся за духовне визволення України: як драматург і актор палким мистецьким словом пробуджував національну свідомість народу, закликав його зберігати й відстоювати свої культурні надбання.

Устами героїв своїх п’єс Кропивницький проголошував протест проти соціальної несправедливості. Цензори забороняли твори драматурга, погрожували арештом, і тільки надзвичайна популярність і народна любов рятували митця-патріота від неминучого арешту…

ДРАМАТУРГ

У своїх творах він виступає тонкім знавцем душі, висвітлюючи болючі проблеми доби, зображуючи гострі соціальні протиріччя суспільства, що надавало його творчості ідейно-виховної сили. Загалом Марко Лукич написав понад 40 п’єс. Преса порівнювала їх із шедеврами світової літератури, бо в кожній із таких, як «Дай серцю волю, заведе в неволю», «Доки сонце зійде, роса очі виїсть», «Глитай, або ж павук», «По ревізії», «Олеся», «Замулені джерела», «Скрутна доба», – митець виводить на життєвий кін свого улюбленого героя – селянина.

РЕЖИСЕР

Саме Кропивницький вперше надав українському театру соціального значення і звучання. На той час то було відкриттям! Марко Лукич казав, що актор і режисер повинні добре знати життя народу й черпати з нього образи, аби правдиво розкривати психологію сценічного образу. А слово, рух, інтонація, міміка, грим, костюм, сценографія і музичне оформлення – тобто всі компоненти спектаклю – повинні бути підкорені розкриттю змісту твору. Таким було творче кредо великого режисера-педагога. На цьому він виховав кілька поколінь українських акторів.
«Не можна забувати, – згадувала актриса Софія Тобілевич, дружина Карпенко-Карого, – що той потрійний труд, який виконував Марко Кропивницький, бувши одночасно драматургом, артистом, режисером і вчителем цілого гуртка молодих акторів, що цей труд вимагав нелюдських сил, надзвичайного напруження енергії, нервів і здоров’я. Всі актори, яким він допомагав оволодіти технікою гри на сцені, всі його учні, не виключаючи Садовського та Саксаганського, були закохані в Марка Кропивницького, як в артиста, режисера і великої душі людину».

БІЛЬШЕ 500 РОЛЕЙ!

За своє довге театральне життя Марко Лукич грав у творах українського, російського й західноєвропейського репертуару більше 500 ролей. Це були шедеври сценічного втілення, в яких великий актор сягав глибини розкриття і розуміння образу, створював сповнені правди характери, зачаровуючи своєю грою глядачів. «Відчувалося, що на кону виступає не тільки неабияка художня сила, а людина, яка воістину кохається у своєму рідному національному мистецтві. На сцені виступає один із головних, кращих діячів в українському театрі, окраса, гордість його», – так високо відгукувався про Кропивницького один з відомих критиків того часу. Ще за життя його називали «українським Мольєром» і «українським Шекспіром», а його прогресивні ідеї актуальні й у наш час.

БЛАГОДІЙНИК

Марко Кропивницький часто поступався своїм гонораром для тих численних аматорських труп, де виступав, залюбки приймав у себе різних діячів культури і дозволяв їм жити на своєму хуторі «Затишок» роками, на повному пансіоні. Довгий час у нього жили родичі Тараса Шевченка, його побратим, композитор Микола Лисенко. Часто гостювали й інші діячі культури та мистецтва, художники, актори, науковці. Хутір «Затишок» був тоді справжнім осередком культурного життя Слобожанщини. Марко Кропивницький при нагоді допомагав бідним акторам і селянам.

ГРОМАДЯНИН  

Він являв собою приклад громадського подвигу людини. Відомий факт, коли російський цар Олександр II, в захопленні від акторській майстерності, під час гастролей театру у Петербурзі запропонував М.Кропивницькому грати в імператорському театрі, що давало змогу актору безтурботно й заможно жити, – він рішуче відмовився. «Непотрібно мені ні срібла, ні золота, ні слави, ні пошанівок… Зрадити своєму народові, піти у найми тут «властям предержащим», які мову нашу не визнають і хочуть знищити? Ніколи! Краще буду працювати для милій моїй Україні на повну, Богом дану мені силу, а там вже нехай цінують, що я залишив», – так сміливо висловлювався «батько українського театру» – Кропивницький, бо рідна Україна була для нього понад усе!

ПЕРШОВІДКРИВАЧ

З ім’ям Кропивницького пов’язане перше прилюдне виконання присвяченої йому композитором Данилом Крижанівським пісні на слова Т. Г. Шевченка «Реве та стогне Дніпр широкий». За цей вчинок Марко Лукич ледве уникнув арешту. Бо у тi часи «читати твори, друкувати тексти до музичних нот українською мовою» було заборонено царським указом. «Інцидент», за доносом охранки, стався в Одесі у 1892 році, на вечорі, присвяченому пам’яті Кобзаря. Коли Марко Лукич заспівав, слухачі підвелись і стоячи співали разом iз ним урочисту мелодію. Налякані жандарми увірвались у залу і почали виштовхувати публіку, а їм у відповідь ще голосніше з усіх боків лунало шевченківське слово. Сягнувши у простір могутнім співом Марка Кропивницького, ця пісня всоталась у кров і плоть кожного українця, стала духовним гімном нашої нації…
З метою вшанування видатного земляка постановою Верховної Ради України від 14 липня 2016 року місто Кіровоград перейменовано на місто КРОПИВНИЦЬКИЙ.

ТАКОЖ ДИВИСЬ, СЛУХАЙ:

Відеофільм: Марко Кропивницький – Перший серед рівних

Шевченківський «Кобзар» розбудив власні сили Марка Кропивницького, навчив його любити правду й ненавидіти зло, визначив його місце серед подвижників ідеї волі для рідного народу. На запитання «Якою мовою ви розмовляєте?», Кропивницький, ще виступаючи в 1875 році у Тернополі, відповів: «Мовою Шевченка». У спогадах сучасниці Марка Лукича Н. Лазурської зустрічаємо таке свідчення: «Кропивницький любив «Кобзар» і не розлучався з ним ніколи. Читав з нього вірші напам’ять»:

Марко Кропивницький (1840-1910) Т. Шевченко «Думи мої» (Живі голоси)

Марко Кропивницький (1840-1910) Т. Шевченко «Минають дні» (Живі голоси)