Працю сфокусовано на тому аспекті Голодомору, як вилучення незернових запасів, їжі й одягу в селян, адже загальноустановленою є думка про конфіскацію саме зерна для виконання плану хлібозаготівель. На прикладі свідчень, зібраних у різних країнах і роках, наведено картину тотального охоплення України вилученням будь-чого, що могло бути використане в їжу: від картоплі і кваснини до жмені квасолі й сушки. Подано аналіз політики радянської влади напередодні та під час Голодомору з точки зору підготовки до конфіскації їжі,іншими словами – позбавлення українського села засобів існування. Оскільки документами є усна історія, то проаналізовано цей вид історичного джерела – загалом та зокрема щодо Голодомору.