21 лютого в Україні й світі святкують Міжнародний  день рідної мови. Він був проголошений Генеральною конференцією Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки й культури (ЮНЕСКО) у листопаді 1999 року з метою сприяння мовному та культурному розмаїттю та багатомовності.

Рідна мова – це важливий носій цінностей, знань, які передаються від покоління до покоління. Для багатьох людей рідна мова найкраща у світі, особливо для тих, хто живе в іншомовному регіоні. І рідна мова в такому випадку є чудовим способом залишатися на зв’язку з батьківщиною та культурою. Саме тому так важливо пам’ятати своє коріння та вітати рідних та близьких людей з цим чудовим святом.

На жаль, кожні два тижні у світі зникає чиясь одна рідна мова. З нею зникає ціла культурна спадщина.

СВІЧЕЧКА БУКВИ «Ї»

Хай це, можливо, і не найсуттєвіше,
але ти, дитино,
покликана захищати своїми долоньками
крихітну свічечку букви «ї»,

а також,
витягнувшись на пальчиках,
оберігати місячний серпик
букви «є»,
що зрізаний з неба
разом із ниточкою.

Бо кажуть, дитино,
що мова наша – солов’їна.
Правильно кажуть.

Але затям собі,
що колись
можуть настати і такі часи,
коли нашої мови
не буде пам’ятати
навіть найменший
соловейко.

Тому не можна покладатися
тільки на солов’їв,
дитино.

Іван МАЛКОВИЧ

Мова, наша мова, мова кольорова,        
В ній гроза травнева, тиша вечорова.
Мова наша, мова – літ минулих повість,
Вічно юна мудрість, сива наша совість.

Мова, наша мова – мрійнику – жар-птиця,
Грішнику – спокута, спраглому – криниця.
А для мене, мово, ти – як синє море,
У якому тоне і печаль, і горе.

Мова наша, мова – пісня стоголоса:
Нею мріють весни, нею плаче осінь.
Нею марять зими, нею кличе літо,
В ній криваві рими, сльози «Заповіту».

Я без тебе, мово, – без зерна полова,
Соняшник без сонця, без птахів діброва.
Як вогонь, у серці я несу в майбутнє
Незгасиму мову, слово незабутнє!

Юрій РИБЧИНСЬКИЙ    

Як парость виноградної лози,

Плекайте мову. Пильно й ненастанно
Політь бур’ян. Чистіша від сльози
Вона хай буде. Вірно і слухняно
Нехай вона щоразу служить вам,
Хоч і живе своїм живим життям.

Прислухайтесь, як океан співає –
Народ говорить. І любов, і гнів
У тому гомоні морськім. Немає
Мудріших, ніж народ, учителів;
У нього кожне слово – це перлина,
Це праця, це натхнення, це людина.

Не бійтесь заглядати у словник:
Це пишний яр, а не сумне провалля;
Збирайте, як розумний садівник,
Достиглий овоч у Грінченка й Даля,
Не майте гніву до моїх порад
І не лінуйтесь доглядать свій сад.

Максим РИЛЬСЬКИЙ

РІДНА МОВА

Мова кожного народу

неповторна і – своя;

в ній гримлять громи в негоду,

в тиші – трелі солов’я.

На своїй природній мові

і потоки гомонять;

зелен-клени у діброві

по-кленовому шумлять.

Солов’їну, барвінкову,

колосисту – на віки –

українську рідну мову

в дар мені дали батьки.

Берегти її, плекати

буду всюди й повсякчас,

бо ж єдина – так, як мати,

мова в кожного із нас!

Оксана ЗАБУЖКО