До 150 річниці від дня народження

Вже на початку свого розвитку Катеринославське вище гірниче училище, що стало першим технічним навчальним закладом Південної України, за образним висловом професора Ганни Швидько, перетворилося «у науково-технічний «П’ємонт» не тільки південного краю, але й всієї держави».

Одним із якравих представників його професорсько-викладацького складу тієї пори був учений, педагог, громадський діяч Олександр Митрофанович Терпигорєв.

Він працював у КВГУ, а далі – інституті – з 1900 по 1922 рр., став тут засновником наукової школи в галузі механізації та автоматизації гірничих робіт, гідромеханізації та підземної газифікації вугілля; нетривалий час був ректором, брав активну участь у суспільно-політичному житті Катеринослава та губернії.

Про О. М. Терпигорєва існує досить багата література, тому ми пропонуємо короткий виклад  його біографії та досягнень у гірничій науці.

О. М. Терпигорєв (до речі, зустрічалося написання цього прізвища через дефіс: Терпи-горев) народився 21 листопада 1873 р. у Тамбові в сім’ї помічника столоначальника місцевої Казенної палати. Він рано втратив батька, а в 11 років залишився і без матері. Хлопчик жив у свого дядька, навчаючи за це грамоті його дітей. У 1885 р. дядько віддав здібного до науки племінника в пансіон Наришкінського реального училища. Там, аби мати право на безоплатне утримання, хлопець повинен буї щодня допомагати у навчанні відстаючим вихованцям. Після відмінного закінчення реального училища у 1892 р. О. М. Терпигорєв вступив до Петербурзького гірничого інституту.

• 

• 

У 1897 р. молодий інженер отримав направлення на роботу на Сулинське гірничометалургійне підприємство в Донецькому басейні (поблизу Ростова-на-Дону), де виявив себе як технічно грамотний фахівець. У 1900 р. директор нещодавно відкритого (1899 р.) Катеринославського гірничого училища С. М. Сучков запросив його на педагогічну роботу до Катеринослава. Тут він не тільки провів 22 роки надзвичайно активного життя, але й залишив по собі велику наукову, освітню та громадську спадщину.

Власне, він стояв біля витоків кафедри гірничого мистецтва, оскільки не тільки читав цей курс як виконуючий обов’язки екстраординарного професора, але і створював навчальні посібники з гірничого мистецтва з урахуванням найновіших досягнень гірничої науки того часу. Він же став фундатором наукової школи гірничого мистецтва в КВГУ. Також треба додати, що О. М. Терипигорєв очолював науково-технічну бібліотеку КВГУ на початку її існування (1899-1922 рр.).

Зауважимо, що тоді в Катеринославському вищому гірничому училищі (інституті) наукові результати досліджень його викладачів (як і досягнення вітчизняної та світової науки) відразу ставали частиною навчальної дисципліни і проходили апробацію та впроваджувалися на підприємствах гірничо-заводської галузі. Там студенти під керівництвом викладачів відпрацьовували виробничу практику і там же виконували свої курсові та дипломні проєкти, безпосередньо пов’язані з вдосконаленнями виробництва.

О. М. Терпигорєв, перебуваючи зі своїми студентами на практиці, досліджував разом із ними досвід застосування в Донбасі різних систем розробки вугілля. Результати дослідження він публікував спочатку в додатку до часопису «Горнозаводской листок», а в 1905 р. вийшла з друку його наукова праця «Разбор систем разработки каменного угля, применяемого на рудниках Юга России, в связи с подготовкой месторождения к очистной добыче». Ця монографія була настільки великим внеском в гірничу науку, що у наступному році він захистив її в Петербурзькому гірничому інституті як докторську дисертацію. Більш того, зважаючи на її практичну значимість у 1910 р. її було перевидано. Оцінити важливість вказаної праці, звичайно, можуть тільки фахівці.

О. М. Терпигорєв саме під час написання вказаної наукової роботи бере активну участь у суспільно-політичному житті Катеринослава. Ще в студентські роки він звернув на себе увагу поліції участю у Тамбовському студентському земляцтві та зв’язками із «неблагонадійними» особами, через що і сам потрапив до їх числа. Департамент поліції у 1893 році завів справу на студента ПГІ О. М. Терпигорєва, який перебував на канікулах у Тамбові.

Працюючи на Сулинському підприємстві, О. М. Терпигорєв та його молода дружина проводили тоді досить актуальну просвітницьку діяльність серед робітників. У Катеринославі вони продовжували просвітницьку діяльність. Будучи членом Ради Катеринославського відділення Російського наукового товариства (згодом його головою), О. М. Терпигорєв дуже багато зробив у краї для пропаганди серед робітників науково-технічних знань, зокрема й через вечірні робітничі курси, на яких і сам читав лекції. Крім того в час найвищого піднесення революційних подій у Катеринославі восени 1905 р. він входив до коаліційного Бойового страйкового комітету, займаючись збором коштів на потреби революційних організацій. За це він був заарештований і відправлений до Рязані під гласний нагляд поліції. Після восьмимісячного заслання, завдяки клопотанням Вченої ради Катеринославського вищого гірничого училища, О. М. Терпигорєв повернувся до своєї науково-педагогічної діяльності.

Судячи з усього, перебуваючи в Рязані, він готувався до захисту докторської дисертації. Його зусилля були оцінені Високою радою ПГІ гідно (КВГУ отримає право захисту дисертації через 15 років).

Розпочався новий період дуже активного і всебічного життя О. М. Терпигорєва. У науковому відношенні головною для нього була робота над монографією «Описание Донецкого басейна», яку він виконував разом із професором М. М. Протодьяконовим і згодом за участі свого учня Л. Д. Шевякова (майбутнього академіка). Завершено було цю капітальну шеститомну працю у 1922 р. Спеціалісти зазначають, що тривалий час це видання було настільним довідником для вітчизняних гірничих інститутів та працівників проектних інститутів, оскільки всупереч назві («описание») це був глибокий аналіз виробничого досвіду, різних конструкцій систем розробки, підземних споруд, особливостей експлуатації машин тощо.

Як і раніш О. М. Терпигорєв багато уваги приділяв діяльності Катеринославського відділення Рос. Технічного Товариства, будучи його головою та редактором «Записок ЕОРТО». Він же опікувався поширенням науково-технічних знань серед робітників металургійних і гірничих підприємств Катеринославської губернії. Дещо складніше дати характеристику політичного обличчя вченого. Революційне минуле радянського академіка, безумовно, пов’язувалося з більшовицькою партією. Правда, у жодній праці з історії міста, гірничого інституту, життя і діяльності О.М. Терпигорєва прямо не сказано, що він був членом РСДРП (б), а це розумілося лише за твердженням, що в Катеринославі під керівництвом більшовиків (місцевого комітету РСДРП (б) розгорнулася революційна боротьба, у якій активну участь брали такі-то люди, серед яких називався О.М. Терпигорєв. Сам він у мемуарах «Воспоминания горного инженера» (М; 1956) про цей період пише дуже стисло і більше загальними фразами про жорстоку експлуатацію робітників і погані умови їхньої праці та побуту.

Діяльність насправді була трохи іншою, що зовсім не применшує заслуг О. М. Терпигорєва перед наукою та освітою. Його політичні симпатії були не на боці більшовиків. Царський Маніфест від 17 жовтня 1905 р., який проголосив конституційні свободи, надав право легального утворення та діяльності різних політичних партій, найвпливовішими з яких і в цілому лояльними до верховної влади були октябристи та конституційні демократи (кадети). До останніх і приєдналася значна частина наукової інтелігенції, яка мала ілюзії щодо можливості демократичних перетворень на основі Конституції при збереженні самодержавства. Згадаймо, що на певний час цією хвилею був захоплений навіть Д. І. Яворницький. Отже, О. М. Терпигорєв став членом кадетської партії. Це й пояснює його досить відкриту суспільно-політичну діяльність у наступні роки. Крім зазначеного вище, він став головою Катеринославського наукового товариства і очолив ювілейний Шевченківський комітет до святкування 100-річчя з дня народження українського поета (тоді Д. І. Яворницькому було відмовлено у керівництві підготовчою роботою).

У 1914-1917 рр. О. М. Терпигорєв очолював громадський Комітет військово-технічної допомоги на Півдні Росії – дуже важливу організацію допомоги воєнно-промисловому комплексу країни задля перемоги у I Світовій війні.

Після остаточного утвердження в Катеринославі радянської влади та відновлення функціонування гірничого інституту в його кадровому складі сталися суттєві зміни, що пояснюються цілою низкою обставин. Однією з них був початок розгортання кампанії проти «ворожої старої інтелігенції», особливо тих, хто якось виявив себе раніше у суспільно-політичній сфері (окрім належних до правлячої партії). О. М. Терпигорєву, вік якого добирався до 50 років, зважаючи на його минуле та на загальну ситуацію в Радянській Росії, а ще більше – в формально самостійній Україні необхідно було убезпечити своє життя. Та й сімейні проблеми підштовхували до переміни місця проживання. На той час він давно вже був відомим і авторитетним ученим, підтримував зв’язок із вченими Петербурга та Москви. Тому, коли у 1922 р. до нього офіційно звернувся директор Московської гірничої академії професор І. М. Губкін із запрошенням на посаду завідувача кафедри експлуатації родовищ і професора гірничого мистецтва, О. М. Терпигорєв без вагань переїхав до Москви. Катеринославська сторінка його життя була перегорнута.

Як особистість надзвичайно діяльна, О. М. Терпигорєв і на новому поприщі продовжував розробляти важливі проблеми гірничої науки і виробництва (опублікував багато монографій, статей, за його редакцією був підготовлений 11-томний енциклопедичний довідник «Горное дело»), писати підручники та навчальні посібники для майбутніх гірничих інженерів, очолював різні наукові та державні Комітети, Ради, Комісії, керував науковими підрозділами та установами (в тому числі у 1933–1936 рр. був директором Московського гірничого інституту). Влітку 1935 р. він був обраний академіком АН СРСР, цілком заслужено отримав звання лауреата Державної премії СРСР та низку високих урядових нагород.

Олександр Митрофанович Терпигорєв прожив велике й наповнене сенсом життя. А упокоївся внаслідок перенесеного інфаркту 8 листопада 1959 р. Його нариси з історії розвитку техніки на шахтах Донбасу виходили ще й після смерті автора.

За матеріалами книги Ганни Швидько «Нариси з історії Національного гірничого університету (1899–2015). Ректори = Essays on the history of the National mining University (1899-2015). Rectors» / М–во освіти і науки України, Держ. вищий навч. закл. «Нац. гірн. ун-т». – Дніпропетровськ : НГУ, 2015. – С. 51-63.

Також Вам може бути цікавою книжка онуки Олександра Митрофановича, презентація якої відбулась 24.01.2022 у науково-технічній бібліотеці Дніпровської політехніки https://lib.nmu.org.ua/prezentatsiya-novogo-vydannya-galyny-aleksyeyevoyi-tini-mynulogo-stolittya-iz-shhodennyka-vali-terpygoryevoyi/

«Алексєєва Г. А. Тіні минулого століття. Із  щоденника Валі Терпигорєвої / Галина Алексєєва. – Дніпро, 2021. – 115 с. : іл.».

• 

• 

•