20 січня за організаційної підтримки Укрїнсько-Азербайджанського культурно-ділового цетру та модерації кураторки українсько-азербайджанських проєктів Марини Гончарук відбулася онлайн-лекція доктора філософії з історії, виконавчого директора Національного музею історії Азербайджану Фархада Джаббарова «Чорний січень 1990 року в Баку. Свобода і справедливість проти репресивної машини Радянського Союзу».

Дата проведення обрана не випадково. Саме в цей день азербайджанці вшановують пам’ять загиблих у подіях «Чорного січня», кривавого придушення радянськими військами руху за незалежність Азербайджану, яке їм не вдалося зупинити. В ніч з 19 на 20 січня 1990 року за наказом радянського керівництва в Азербайджан ввели війська, які з особливою жорстокістю чинили розправи над азербайджанцями, що прагнули справедливості і свободи. В ту страшну ніч і наступні декілька днів в Баку, Нефтчалі, Ленкорані було вбито 147 людей, 744 поранено та більше 800 заарештовано.  

Введення військ в Баку, вбивство невинних людей і інші безчинства були грубим порушенням Конституції СРСР і Конституції Азербайджанської РСР.

У звіті, підготовленому незалежними експертами, зазначається: «Людей розстрілювали зблизька з особливою жорстокістю. Так, у Є.Мейєровича 21, Д.Ханмамедова понад 10, Р.Рустамова 23 вогнепальні поранення, обстрілювалися лікарні та машини швидкої медичної допомоги, загинули лікарі, людей вбивали холодною зброєю. Використовувалися заборонені кулі 5,45 калібру зі зміщеним центром важкості для автомату Калашнікова. Серед убитих були неповнолітні, жінки, люди похилого віку, інваліди…».

Це було частиною спроби Москви запобігти розпаду Радянського Союзу. Радянська влада використала напруженість ситуації як привід для придушення зростаючого націоналістичного руху та підтримки Народного фронту Азербайджану, який виступав за незалежність. Проте репресивні заходи лише посилили місцевий рух за незалежність, і наступного року Азербайджан став суверенною державою.

Трагедія 20 січня є однією з найкривавіших сторінок сучасної історії Азербайджану. СРСР розпався, але Азербайджан чекало нове випробування – через військову агресію з боку Вірменії, країна втратила 20% своєї території. В результаті нерегульованого конфлікту в країні живуть близько 1 млн. біженців і вимушених переселенців. Тому Азербайджан і Україна є братами по біді – територіальна цілісність обох країн постраждала в результаті військової агресії.

Сьогодні в Азербайджані вважають, що кров пролилася недаремно і загиблі 20 січня принесли своє життя на вівтар свободи й незалежності країни. Тому вони є справжніми героями та борцями за свободу.