Тільки з користю прожите життя довге…
Л. да Вінчі
У 2019 році виповнюється пів тисячоліття від дня смерті генія Леонардо да Вінчі (15 квітня 1452 – 2 травня 1519 рр). Художник і вчений, незважаючи на своє низьке походження, став однією з найвпливовіших особистостей Ренесансу. Сила його розуму, геніальні наукові передбачення, чудові технічні винаходи, велике реалістичне мистецтво – усе це здивовувало людей Ренесансу, схильних сприймати Леонардо як живе втілення ідеалу всебічно розвиненої особистості.
Леонардо да Вінчі народився в 1452 році в селищі Анкіано, біля міста Вінчі в родині багатого нотаріуса і землевласника П’єро да Вінчі, його матір’ю була проста селянка Катерина. Ім’я художника буквально перекладається, як Леонардо з міста Вінчі, але в більшості випадків його звали просто Леонардо. Згідно з історичними записами він був незаконнонародженою дитиною, і тільки коли йому виповнилося 4 роки, батько забрав його і виховував у своїй родині. Першим вчителем Леонардо (коли йому було приблизно 15 років) вважають Андреа дель Верроккйо – італійського скульптора та художника епохи Відродження. У майстерні Верроккйо, що містилася в інтелектуальному центрі тодішньої Італії – місті Флоренція, Леонардо вивчав гуманітарні науки та тут же він набував й деяких технічних знань. У 1480 році художник вступив у флорентійську Академію засновану Лоренцо Медічі.
Леонардо мало не перший художник в Італії, який в живописі став використовувати масляні фарби. Першою його роботою, над якою він працював в Мілані, була картина під назвою «Мадонна в гроті». Саме він є автором двох робіт: «Мона Ліза» і «Таємна вечеря», які на даний момент є найвідомішими, найбільш відтворюваними. Для того, щоб намалювати губи Мони Лізи митець витратив майже 12 років свого життя.
Посмішка Джоконди не раз висвітлювалася в багатьох дослідженнях. Справа в тому, що кожен, хто дивиться на картину, бачить її по-своєму. Комусь здається, що особа Мони Лізи замислена, а комусь воно видається трохи лукавим, а хтось стверджує, що вона і зовсім не посміхається. Також до цих пір залишається загадкою те, хто ж все-таки зображений на портреті. Деякі вчені навіть висувають версію, що це сам автор, тільки в жіночому образі.
Крім відомих усьому світу полотен і скульптур, Леонардо залишив після себе рукописи з багатьох областей знань. Він займався математикою, гідромеханікою, геологією і фізичною географією, метеорологією, хімією, астрономією, ботанікою, а також анатомією і фізіологією людини і тварин.
Для Леонардо да Вінчі наука й мистецтво були взаємопов’язаними. Взагалі для майстра існував зв’язок між усім. Да Вінчі був допитливим, хотів зрозуміти світ, його знання у сфері природничих наук знайшли відображення в його живописі. Як учений та інженер Леонардо да Вінчі збагатив проникаючими дослідженнями майже всі області науки того часу, розглядаючи свої замітки і малюнки як підготовку до гігантської енциклопедії людських знань. Скептично ставлячись до популярного у той час ідеалу ученого-ерудита, Леонардо да Вінчі був найбільшим яскравим представником нового, заснованого на експерименті, мистецтвознавства. Особливу увагу Леонардо да Вінчі приділяв механіці, називаючи її «раєм математичних наук» і бачачи в ній головний ключ до таємниць світопізнання. Він зробив спроби встановити коефіцієнти тертя і ковзання, вивчав опір металів, займався гідравлікою. Численні гідротехнічні досліди допомогли Леонардо правильно описати рівновагу рідини у посуді.
До нас дійшло близько 7 тисяч сторінок з щоденників Леонардо да Вінчі. Однак, навіть така кількість праць не може допомогти дослідникам дізнатися, яким все-таки був Леонардо. Жоден з рукописів, який дійшов до наших часів, не присвячений життю відомого генія. Зрідка, в його записах можна зустріти сухі, нечисленні замітки про значимі події, але в цілому життя досі оповито ореолом таємниці. Всі рукописи присвячені його відкриттям. З щоденниками Леонардо пов’язано багато таємниць, які ось уже стільки років намагаються розкрити вчені. Леонардо да Вінчі по природі був лівшею і майже завжди писав справа наліво, в так званому дзеркальному відображенні. Він це робив для того, щоб іншим було важко розбиратися в його конспектах і вони не могли вкрасти його ідеї.
Останні роки свого життя Леонардо да Вінчі проводив у Франції. Він жив у свого друга – короля Франциска – у замку Кло-Люс. У той час майстер майже не створював нових картин і найбільше приділяв увагу плануванню урочистих заходів та конструювання палацу у Роморантані. Одного разу у да Вінчі оніміла права кисть руки, це відбулося за 2 роки до того, як він помер. Вже тоді йому було складно ходити без підтримки. На третій рік після нездужань Леонардо не міг самостійно пересуватися і проводив весь час у ліжку. За тиждень до смерті майстер склав заповіт і помер в замку Кло-Люс на руках короля Франциска у 1519 році. Йому було всього 67 років, але за своє недовге життя він залишив величезну і найціннішу спадщину після себе.
З нагоди 500-річчя з дня смерті всесвітньо відомого живописця, скульптора, архітектора, вченого і винахідника Леонардо да Вінчі на його батьківщині, в Італії, заплановані десятки виставок і культурних подій. У багатьох містах Італії місцеві жителі і туристи зможуть детальніше познайомитися з життям і творчістю генія епохи Відродження.
Французи також вважають своїм геніального майстра. Адже він багато років жив у цій країні і саме на французькій землі закінчив свій шлях. І тим не менше, головний музей Леонардо да Вінчі знаходиться в Італії. На даний момент часу майже всі його картини зберігаються в музеях Європи і тільки одна в США.
Численні виставки в Європі цього року пропонують огляд життя й творчості Леонардо да Вінчі. Паризький Лувр презентує восени ретроспективу робіт митця. Британська королівська колекція з 1 лютого по 6 травня 2019 р. робила виставки в різних місцях: Белфасті, Бірмінгемі, Лідсі, Ліверпулі й Манчестері. Від 24 травня до 13 жовтня в лондонському Букінгемському палаці можна буде побачити 200 малюнків да Вінчі.
