(до 140-річчя від дня народження) (1881-1973)

Я малював те, про що думав, а не те, що бачив

Пабло Пікассо

Про Пaблo Пікассо чули всі. Він не тільки відомий іспанський і французький xyдожник, але і скульптоp, графік, кераміст, театральний художник, поет і драматург, один з основоположників кубізму, найвідоміший митець 20 століття. За оцінкою мистецтвознавців, його роботи є найдорожчими у світі.

Пабло Пікассо з’явився на світ в Іспаніі 25 жовтня 1881 року. Сім’я Пікассо була простою, дарма що мати належала до багатого роду власників виноградних плантацій. Займатися малюванням хлопчик почав з раннього віку. Перші уроки надав батько, який був учителем живопису. Юний художник робив великі успіхи і вже в 9 років написав свою першу картину.   

У 1895 році Пікассо став вчитися в школі витончених мистецтв Ла-Лонха. Для навчання в цій школі він був ще малий, але батько наполіг на тому, щоб син спробував вступити на конкурсній основі. Юнак чудово склав всі іспити та почав своє навчання. Через рік люди змогли оцінити його талант: Пабло виграв Золоту медаль за велике академічне полотно “Наука і Благодійність”, яке зараз знаходиться в музеї Пабло Пікассо, в Барселоні. З 16 років продовжує навчання в Королівській Академії образотворчих мистецтв Сан-Фернандо. Через кілька місяців Пікассо відкрив свою першу студію в Барселоні.

У 1897 році Пабло продовжує навчання образотворчого мистецтва в Мадриді. Але більшу частину часу приділяє вивченню колекції музею Прадо. Навчання ж в академії, в якій дотримувалися класичних традицій, здавалося художнику занадто нудним.  1898 році він повертається до Барселони і приєднується до  товариства художників, які збиралися в богемному кафе. Саме в цьому кафе в 1900 році відбулася перша виставка його робіт. Тоді ж художник познайомився з К. Касагемасом і Х. Сабартесом, яких відтак  зображує на своїх полотнах.

У 1900 році  разом з Касагемасом їде до Парижу.  Малює картини богемного життя столиці, і був дуже вражений роботами Дега і Тулуз-Лотрека.  На Всесвітній виставці знайомиться з роботами імпресіоністів. Той період життя  був непростим для Пікассо, а самогубство Касагемаса стало великим потрясінням для молодого художника.

Під впливом цих обставин на початку 1902 року Пікассо пише картини в стилі, який критики назвали «блакитним». Головні теми полотен: старість, смерть, злидні, смуток і меланхолія. Люди, зображені на картинах, здаються задумливими, уповільненими, зануреними у свій внутрішній світ. Серед усіх відтінків найбільше художник використовує блакитний. Героями полотен Пікассо були каліки і представники нижчих верств суспільства. Його полотна цього періоду  схожі на роботи художника Ель Греко.

У  Парижі в 1904 році його житлом стає гуртожиток для бідних художників. Це було початком «рожевого» періоду його творчості. На зміну сумним образам прийшла тематика цирку і театру. У палітрі переважали рожево-золотистий і рожево-сірий, а головними героями полотен стали бродячі артисти. У цих картинах почувався романтичний дух самотнього мандрівного артиста.        У 1905 році пише найвідоміший твір «рожевого періоду» – «Дівчина на кулі». Герої картини – тендітна гімнастка та атлет, що відпочиває. Основна тема — бродячий цирк. Гімнастка відпрацьовує номер на кулі, а атлет відпочиває на кубі. Пейзаж навіває смуток, тугу і контрастує з веселим ремеслом циркових артистів. Також контраст в цій картині представляють зображені геометричні фігури — куб і кулю, рухома гімнастка та атлет.

Період сюрреалізму — ще один з найбільш неоднозначних і нерівних періодів у творчості художника. На полотнах з’являється абсолютно ірреальний світ, непроста атмосфера для сприйняття:  незрозумілі істоти, безформні, кричущі або ж агресивно-чуттєві образи.

Особливе місце у творчості Пабло Пікассо посідає тематика кубізму. Майстра більше приваблює аналіз форм, ніж експерименти з кольором. Спільно з Ж. Браком у 1907 році вони створюють новий напрям в образотворчому мистецтві — кубізм. Період кубізму у творчості художника закінчився після Першої світової війни. Але деякі елементи кубізму Пабло використовує до 1921 року.

У 1937 році німецька і італійська авіація знищила Герніку — столицю басків. Ця новина настільки вразила художника, що за два місяці Пабло Пікассо пише одне з найвідоміших полотен — «Герніка». Гра фарб створює видимість пожежі, а центральне місце в композиції було відведено загиблому воїну і жінки, яка біжить до нього. Це полотно передає той жах і відчай, якими охоплені мешканці Герніки. Це творіння було виставлено на Всесвітній виставці в Парижі.

У воєнний період картини Пікассо слугували зображенню свого часу: вони були виконані в темних відтінках і передавали почуття тривоги. Тоді ж головними героїнями його полотен знову стали жінки зі спотвореними обличчями, безформними фігурами. З 1940 по 1944 р. Пікассо залишався в Парижі й продовжував творити. У 1944 році художник вступив в Комуністичну партію, а в 1950-му Пікассо створив відомого «Голуба миру». Цей період можна назвати щасливим для художника. Митець пише не лише полотна, але й займається ремеслами та ручною працею: створює декоративні тарілки, статуетки, картини. Твори художника відрізняються за якістю виконання і своєю різноманітністю. Пабло Пікассо також зробив своєрідну революцію в скульптурі, створюючи частини з повсякденних матеріалів. Наприклад, “Гітара” зроблена з картону та паперу, вона зараз експонується в Музеї Пікассо, в Парижі. Інші скульптори почали наслідувати Пабло. Цю техніку назвали конструктивізм.

У 80 років Пікассо одружується з Жаклін Рок, яка стала його останньою музою і доглядала за ним аж до самої смерті. Майстра не стало 8 квітня 1973 року у Франції. Талановитий художник прожив 92 роки, створив понад 80000 робіт та справив великий вплив на розвиток світового образотворчого мистецтва.

Цікаві моменти з життя Пабло Пикассо

Ім`я з 23 слів

Його ім’я, дане при хрещенні, складається з 23 слів – Пабло Дієго Хосе Франсіско де Паула Хуан Непомусено Марія де лос Ремедіос Сіпріано де ла Сантісіма Тринідад Мартир Патрісіо Руїс Кліто Пікассо.

ісп. Pablo Diego José Francisco de Paula Juan Nepomuceno María de los Remedios Cipriano de la Santísima Trinidad Clito Ruiz y Picasso.

Шкідлива звичка дядька врятувала пікассо життя

Пабло народився дуже слабким і не видав жодного крику при появі на світ. Акушерка, яка приймала пологи, подумала, що дитина мертва і залишила його на столі, для того, щоб повідомити сумну новину рідним і задокументувати факт. В цей час у палату зазирнув дядько майбутнього художника, побачив лежачого на столі хлопчика і підійшов до нього. При цьому чоловік курив сигару і випадково видихнув дим в обличчя малюкові, від чого той спочатку закашлявся, а потім заплакав. Ось таким чином  дядько врятував життя маленькому племіннику.

«Олівець» – перше слово маленького Пабло

Якщо у звичайних дітей першим словом є «мама» чи «тато», то у маленького Пабло таким стало «олівець». Саме цей предмет навчився тримати в руках малюк, раніше, ніж ложку. Крім того, малювати юний Пікассо почав з пелюшок, чому сприяв його батько – професійний художник.

Варто відзначити, що батько Пабло, побачивши успіхи в роботах маленького сина, був настільки вражений, що пообіцяв кинути живопис в тому випадку, якщо син перевершить його майстерністю. Через деякий час так і сталося. Юний художник багато в чому обійшов свого батька, чим викликав в ньому непідробну гордість.

Пікассо був неслухняною дитиною

Художник часто згадував, що коли був учнем, його постійно карали. У школі існувала особлива кімната, куди саджали тих, хто провинився, і залишали там на деякий час, щоб вони ретельно обміркували свою поведінку.

Під час покарань Пабло малював, і зізнавався, що в цей час його навчання було найприємнішим. Більш того, іноді він спеціально провокував скандали з викладачами, щоб опинитися в кімнаті для покарань. Талант художника ріс разом з його ексцентричністю.

«Пікадор» – перший шедевр художника

Свою першу картину Пабло Пікассо написав у віці 9 років. Це було полотно, що зафіксувало вершника, верхи на коні. Першим «справжнім» або академічним полотном художника стало «Перше причастя», картина, настільки не схожа на всім відомий «кубічний» стиль, зображувала його рідних під час церковної церемонії.

Пікассо обійшов Казанову за кількостю розбитих жіночих сердець

У жодного художника, та й взагалі, звичайного чоловіка, не було стільки коханок, скільки було у Пікассо. У більшості випадків це були красиві і бурхливі, але не тривалі романи.

Пікассо завжди уникав своїх дружин, як тільки згасала хвиля почуттів. Франсуаза Жило стала єдиною жінкою, яка кинула Пабло першою. Художник говорив про те, що спілкування з прекрасною статтю необхідне йому більше за кисень, саме в ньому він черпає своє натхнення та ідеї для картин.

Його першою офіційною дружиною стала російська балерина Ольга Хохлова.

Останньою, з якою він прожив до самої смерті – Жаклін Рок. Згодом вона не змогла пережити смерть чоловіка і покінчила життя самогубством.

Пікассо був талановитий у багатьох сферах мистецтва

Попри те, що всі запам’ятали Пабло Пікассо як талановитого художника, він створював прекрасні скульптури, пробував себе у роботі з графікою і керамікою. Крім того, був автором кількох п’єс, писав вірші та прозу.

Як Пікассо придумав кубізм

Картини, написані Пікассо, належали до стилю «кубізм», який, до речі, придумав сам художник разом зі своїм другом. Насправді термін «кубізм» був винайдений французьким критиком Воселем, який зауважив, що практично всі зображення на полотнах художника складаються з невеликих кубів. Однак без Пікассо не було б ніякого кубізму в живописі.

Пікассо був найбагатшим художником за всю історію живопису

Завдяки своєму надзвичайному таланту Пікассо зміг стати найбагатішим художником ще за життя. Його полотна оцінювалися в сотні тисяч доларів. При цьому художник вважав за краще жити на «широку ногу». Після своєї смерті він залишив не тільки велику спадщину, що складається з картин, а й нерухомість на загальну суму більш ніж 1,5 млрд. доларів.

Улюблена такса художника

Пікассо любив тварин. У нього був боксер Ян і коза Есмеральда, однак він не мав до них жодних сентиментальних почуттів. Такса Лумпа зайняла в його житті особливе місце: її він любив більше за всіх своїх жінок. Спеціально для вихованця художник розмалював фарфорову тарілку, зобразивши на ній свого улюбленця, з якої Лумпа їв з одного столу зі своїм господарем. Такса всюди супроводжувала Пабло – коли художник працював в майстерні, тільки один Лумпа мав право перебувати в цей момент з творцем.

Не дивлячись на те, що Пікассо був ексцентричним художником, проте, він не був позбавлений звичайних людських слабкостей. Пабло прожив дуже довге і насичене життя, наповнене різними подіями та емоціями. У біографії майстра можна знайти безліч вельми цікавих історій, які красномовно говорять про те, яким був Пабло при житті.

Аби краще пізнати особистість і творчість видатного Пікассо, рекомендуємо  книги:

Книжка американського мистецтвознавця Майлза Юнгера — це розповідь про те, як невідомий юний художник із Барселони на ім’я Пабло Руїс став «тим самим Пікассо», найвпливовішим митцем ХХ століття. Його перші кроки в Парижі були позначені відчайдушною боротьбою, часто відчаєм і зневірою, але Пікассо пізніше згадував їх як найщасливіші в житті. Це історія художнього генія з особливим творчим даром, сповнена розчарувань та тріумфів, відчаю, кохань та марень в атмосфері богемного Монмартрі — осереддя паризького авангарду, розпусти, анархізму та злочинності.

Це перша в Україні художня книга про взаємостосунки видатних митців двадцятого століття, імена яких відомі всьому світові: балерина Ольга Хохлова й художник Пабло Пікассо. Подружня пара – українка й іспанець. Їхнім сімейним стосункам ніхто не пророкував бути щасливими й довготривалими. Їхні сучасники дивувалися такому шлюбові: полігамний, непередбачуваний, епатажний Пікассо й вихована в традиційних рамках християнської моралі, аристократична Ольга Хохлова… Але  саме їй судилося стати повічною дружиною Пікассо. Бо в силу життєвих обставин вони так і не розлучилися. 

«Період Ольги», або «Я малював те, про що думав, а не те, що бачив» Так називають період творчості Пабло Пікассо, на які припало 18 років їх спільного життя з Ольгою Хохловою. Довкола нього, в цілому, і простежується сюжет повісті, написаної у формі так званих «есхатологічних інтерв’ю», коли головні персонажі розповідають самі про себе. Таке стилістичне приймання, за задумом письменниці, має забезпечити читача відчуттям безпосереднього спілкування з героями історії. Цим і пояснюється цікава пунктуація оповіді: велика кількість трикрапок та засилля знаків оклику. Але центральною постаттю твору, всупереч назві, виступає саме художник, геніальний не лише у мистецтві, а й у… жорстокості. Ольга Хохлова зображається доволі поверхнево: спочатку в ролі музи, матері їхнього єдиного сина, а далі – стражденної жінки, покірної жертви чоловіка-ловеласа. Варто додати, що «Ольга, дружина Пікассо» жанрово вважається романізованою біографією, тобто художньою книгою з вибірковими історичними фактами.