21 березня – Всесвітній день поезії – свято, яке відзначається щороку в день весняного рівнодення. День поезії, виведений в окреме свято, дозволяє замислитися про здатність віршів і рифм пробуджувати в людині її творчі можливості.

Цінність поезії в тому, що кожен читач знаходить тут щось своє. Вона входить в наше життя з дитинства і залишаться з нами до кінця. Кожний знаходить в ній щось своє, близьке і зрозуміле. Поезія – це музика душі. Проте відчувати цю музику, пройматися нею, пробуджуючи в глибинах власної душі найпотаємніше, непросто. Мистецтво поетичного слова допомагає формувати, збагачувати внутрішній світ людини, позитивно впливає на її свідомість та підсвідомість, розвиває інтелект, творчі здібності, естетичний смак. Духовно бідною залишається та людина, якій байдуже поетичне слово.

Традиція святкування Дня поезії була започаткована 1999 року. Тодішній генеральний директор ЮНЕСКО, японець Коїтіро Мацуура, зазначив: «Поезія – це найважливіше культурне явище, всеосяжна мова, що передає внутрішнє прагнення людини жити разом з іншими й тим самим необхідна для зближення народів. Бувши відбиттям і дзеркалом суспільства, поезія – головний засіб самоствердження і дієвий важіль творчості, прогресу та спільного розвитку».

Люблю поезію, вона немов струмок,

Що живить глибоко душі коріння.

Люблю поезію, читати поміж строф

Мистецтвом слова вишиті картини.

Люблю поезію, метафори красу

Й мелодику у наголосі змінну.

У кожній римі щось своє знайду

І теплим спогадом в душі  посію.

Люблю поезію, фантазії ефір,

Той хід думок туманно-загадковий,

Що згодом перетвориться на вірш

Під вмілим пером майстра, в ду́же слово.

Люблю поезію, бо це глибинний світ,

Де кожен віддзеркалення шукає

Комусь ляга на душу «Заповіт»,

А хтось з любов’ю Іздрика читає.

Люблю поезію, а як же не любить?!

У кожного свої на те причини.

Мій читачу, занурюйся  углиб,

Відчуй душею слів магічну силу.

 автор: Ігор КОЗАК     29.01.2020