Єдиний відомий оригінал фотопортрета Лесі Українки, зроблений у Чернівцях

Світлину виготовили 1901 р. у «Фотографічно-артистичному ательє» Яна Кржановського на вулиці Панській, 16 (тепер вул. О. Кобилянської на розі з вул. А. Кохановського). Унікальність світлини полягає передусім у її автентичності – це справжня, оригінальна світлина розміром 10,8х6,4 см, а не пізніша копія чи передрук, а також в авторській присвяті на звороті – Леся Українка подарувала фото своїй подрузі, письменниці Ользі Кобилянській, про це пише ІА АСС з посиланням на ФБ-сторінку «Дім Франка – Franko House». Ця раніше невідома присвята містить не лише «зашифроване» дружнє звернення до адресатки («Комусь від когось на спомин «літа на Буковині» 1901 р.»), точне означення дати й місця (Чернівці, 30 VІІ 1901), а також авторський афоризм Лесі Українки: «Цвіт папороті можна дістати, тілько переживши найстрашнішу ніч».

Зараз фото знаходиться у фондах Львівського національного літературно-меморіального музею Івана Франка і вперше публічно експонується з нагоди 150-літнього ювілею поетеси і драматургині. Раніше цей фоторигінал та автограф на його звороті не був відомий дослідникам-лесезнавцям і вперше введений в науковий обіг саме під час виставки однієї світлини в Домі Франка. Світлина була закуплена для фондів Музею ще 2001 р., проте тільки тепер отримала фахову наукову атрибуцію завдяки експертизі Тамари Скрипки – відомої дослідниці іконографії та біографії Лесі Українки та родини Косачів загалом, головної хранительки фондів Архіву-музею УВАН у США, члену-кореспондент УВАН.

Особливе значення цієї світлини полягає також у тому, що вона точно передає «властивий вираз» 30-літньої Лесі Українки, тож саме тому фото найбільше імпонувало самій письменниці та її рідним, на відміну від більшості інших її портретів.

Про це свідчив, зокрема, чоловік поетеси, фольклорист Климент Квітка, у спогадах «На роковини смерті Лесі Українки»: «Разом з публікацією сих відомостей маю подати до одного з ілюстрованих часописів фотографічну карточку, зняту 1901 року в Чернівцях. Скромний вираз на тій карточці без порівняння ближчий до властивого Лесі виразу. Можу засвідчити, що й сама Леся находила сей знімок подібнішим, хоча находила, що на ньому вираз занадто вже смиренний: «Baranek Boży», – казала вона, жартуючи про тую карточку».

Джерело: https://acc.cv.ua/news/chernivtsi/ediniy-vidomiy-original-fotoportreta-lesi-ukrayinki-zrobleniy-u-chernivcyah-69603.

До дня народження Лесі УКРАЇНКИ

Як дитиною, бувало,
Упаду собі на лихо,
То хоч в серце біль доходив,
Я собі вставала тихо.

«Що, болить?» – мене питали,
Але я не признавалась –
Я була малою горда, –
Щоб не плакать, я сміялась.

А тепер, коли для мене
Жартом злим кінчиться драма
І от-от зірватись має
Гостра, злобна епіграма, –

Безпощадній зброї сміху
Я боюся піддаватись,
І, забувши давню гордість,
Плачу я, щоб не сміятись.      2.02.1897