Одну з найбільш очікуваних подій в культурному житті Німеччини – 250-річчя з дня народження великого німецького композитора Людвіга ван Бетховена – вирішено було перенести на наступний рік. Зрозуміло, через епідемію коронавірусу. Про цю драматичну історію, правда, зі щасливим фіналом, розповідає Deutsche Welle.
Основні святкування, за планами німецьких організаторів, намічалися на два міста: Бонн, де майбутній класик народився, пізнав “Добре темперований клавір” Баха, навчився премудростям органу і написав перші маршові варіації, та богемний Відень, з яким пов’язані розквіт творчості й зрілі роки Людвіга. Ранньою весною з Бонна до дунайських вод повинен був відправитися музичний «Бетховенський суховантаж». Перш під ім’ям “Дженні” він перевозив по європейських річках вугілля, а тепер зібрав на борту віртуозних музикантів, які готувалися до почесної місії – славити Бетховена на всьому шляху проходження.
Знаменита “Ода до радості” є офіційним гімном Євросоюзу з 1972 року.
Однак втрутився непоборний рок, який переслідував все життя і самого композитора. Ще 12 березня на Рейні про борт заново похрещеного судна розбили пляшку шампанського, а вже через добу було оголошено: музиканти залишаються на березі, вояж скасований. А разом з ним ще майже 300 заходів, в тому числі запланований на вересень цього року грандіозний концерт Боннського симфонічного Бетховенського оркестру і його віденських колег, які повинні були синхронно виконати головні твори композитора.
І все ж Бетховен здолав «корону». Фонд, що керує урочистостями, прийняв рішення продовжити ювілейний рік до осені 2021-го. За словами Мальте Бьокера, директора Будинку Бетховена (він знаходиться в Бонні на тій вулиці, де народився композитор, зберігає унікальну колекцію артефактів і архівних матеріалів, пов’язаних з його життям, має власну камерну концертну залу і видавництво), вимушена ізоляція навіть додала святу несподіваної гостроти .
Просто з концертних підмостків свавільний Бетховен волею доль перемістився в народ – на балкони, в плейлисти мобільних додатків, звідки кидає виклик обставинам, прямо як при житті. “Це дуже символічно, адже Бетховен завжди демонстрував непохитну волю і оптимізм”, – нагадує Бьокер, який з натхненням завантажив собі треки класика у телефон. У Німеччині не сумніваються: знаменита бетховенська “Ода до радості” (4-я частина Симфонії № 9, оголошена в 1972 році офіційним гімном ЄС) ще вдарить, причому з новим запалом і пристрастю.
До речі
Бетховен, натхненний рядком Шиллера «Люди – брати між собою», задумував «Оду до радості» як застільну пісню. А сама Дев’ята симфонія, на прем’єрі якої він диригував оркестром, вже втративши слух, стала першим музичним твором, внесеним до списку світової культурної спадщини ЮНЕСКО.
За матеріалами із відкритих джерел
