1 квітня 1809 року в селі Сорочинці Миргородського повіту Полтавської губернії народився Микола Васильович Гоголь.
Микола Гоголь належить до найбільш оригінальних письменників усіх часів. У найрізноманітніших експертних опитуваннях його ім’я ставиться поруч із іменами Шекспіра, Сервантеса, Данте.
Роблячи перші кроки в літературі Гоголь зазнає невдачі. Над його творами глузують, їх нещадно критикують. Письменник навіть викуповує свої перші літературні доробки, знищуючи їх у вогні.
Літературна обдарованість Гоголя проявилась на повну силу саме тоді, коли письменник вдався до українських мотивів, повернувся до свого коріння.
Микола Гоголь доводив росіянам ще в 1-й половині XIX століття, що російська та українські мови, культура, менталітет, звичаї різні у двох цих народів слов’янської групи.
Ніхто до і після Миколи Гоголя російською мовою так широко, психологічно переконливо, яскраво і захоплююче не висвітлював українське життя, знайомлячи з ним сотні мільйонів читачів по всьому світу, і змусив його полюбити: народ, мову, звичаї, традиції, українські вольності, самовідданість і безстрашність козаків.
Твори Гоголя є важливим джерелом української етнографії для вивчення життя і побуту українців у першій половині XIX століття.
Про українців та українське життя весь світ дізнався завдяки таким геніальним творінням М. Гоголя, як “Вечори на хуторі біля Диканьки”, “Вій”, “Тарас Бульба”, “Повість про те, як посварився Іван Іванович з Іваном Никифоровичем”, “Сорочинський ярмарок” та ін., об’єднаних у збірку “Миргород” – місто, що знаходилося неподалік від села Великі Сорочинці, де письменник провів свої дитячі роки.
Гоголь одним з перших мав намір створити концептуальну історію України, передовсім про Запорозьку січ, героїчні звитяги козацтва. Його унікальність як історика полягала в тому, що він мав хист розповідати про історичні події в образах простої людини, нібито сучасника тих далеких подій. У творах Гоголя козаччина вперше постає не в міфах і легендах, а у такій інтерпретації, яка сприймається як наближена реальність.
Філологічний аналіз гоголівських текстів може досить яскраво довести, що навіть пишучи російською, Гоголь використовує лінгвістичні конструкції, притаманні саме українській, а не російській мові. Також і через це більшість російських критиків не сприйняли його як свого, зреагувавши на “Ревізора” і “Мертвих душ” як на твори, ворожі Росії.
М. Гоголь став першим українським письменником, визнаним авторитетом. Він подарував світу такі безсмертні твори, як “Вечори на хуторі біля Диканьки”, “Вій”, “Мертві душі”, “Ревізор”, “Ніс”, “Тарас Бульба” та ін., які перевидаються в багатьох країнах світу, за ними знімаються кінофільми і ставляться спектаклі в десятках країн світу і донині.
