Як виглядає абетка з українським серцем

до Дня української писемності та мови

«Як самостійна держава – Україна повинна володіти всіма символами державності і, перш за все, державною мовою з відповідною цій мові графічною абеткою. Нині ж українську мову ми тільки чуємо, зорово вона є надто уподібненою, графічно ідентичною з російськомовною абеткою. Українська абетка повинна бути кириличною в своїй основі, сучасною за державними, національними, художніми та естетичними ознаками».                                                                 

Василь Чебаник 

У грудні 2022 року вийшло з друку видання Василя Чебаника про графічну абетку української мови. Книжка присвячена проєкту «Графіка української мови. Рутенія», що вже понад два десятиліття реалізовується  видатним графіком та каліграфом, заслуженим діячем мистецтв України, лавреатом Національної премії України імені Тараса Шевченка Василем Яковичем Чебаником.

Чебаник В. Графіка української мови. Рутенія / Василь Чебаник, Аліна фон Ерцен-Глєрон, Анжеліка Корнієнко. – Київ : Друкарський двір Олега Федорова, 2022. – 184 с.: іл.

Видання представляє:

1. Історію створення та розвитку відновленої української абетки «Рутенія»;

2. 63 шрифти проєкту «Рутенія», розроблених В. Чебаником, приклади їх використання в різних сферах друкарської справи, графіки та інтролігацїї;

Книжка надрукована трьома мовами: українською, англійською, китайською.

Надзвичайно якісне видання побачило світ, завдячуючи потужній підтримці українських Воїнів, волонтерський праці громадських діячок і співавторок книги Аліни фон Ерцен-Глєрон та Анжеліки Корнієнко.   

РУТЕНІЯ (від однієї з назв східнослов’янської території древньої Русі, що використовувалася у європейських рукописах XI століття)  ‒ узагальнена назва шрифтів та шрифтових гарнітур для української абетки, створених протягом 2000‒2023 рр. Василем Чебаником на основі традицій руської доби та козацьких скорописів у рамках проєкту «Графіка української мови». Налічує загалом 63 шрифти (Rutenia_Bold, Rutenia Arial, Rutenia Decor, Rutenia Nezalezhna, Shypshyna Cursive, Sofia Kyivska, KrasnopysChebanyk, Krasnopys Chebanyk, Chebanyk Grotesk Cond та ін.) У шрифті РУТЕНІЯ історичний вигляд українських літер поєднано із формами та лініями давніх символів, що несуть у собі закодовані послання пращурів.

 

«Василь Чебаник. Графіка української мови. Рутенія» Огляд нової книги

Василь Чебаник ‒ український художник-графік, член Національної спілки художників України, член-кореспондент Національної академії мистецтв України, професор, заслужений діяч мистецтв України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (2019). Автор проєкту «Рутенія. Графіка української мови», розробник дизайну Конституції України – церемоніальної книги, на якій присягають Президенти України на інавгурації, а також посвідчення «Президента України» (1996), дипломів Шевченківської премії, візуальної символіки Києво-Могилянської Академії, Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури, Публічної бібліотека імені Лесі Українки та ін.

Метою автора є створення державного шрифту, який би виконував роль національного державного атрибута та засобу самоідентифікації нації, а також як засобу зображення мелодійної української мови, як одного з символів суверенності держави, як частини візуальної культури і навіть візуальної екології нації.

Над створенням оригінального шрифту, який відбиває національну, історичну, декоративно-мистецьку своєрідність української культури, працювали Георгій Нарбут, Василь  Кричевський, Павло Ковжун, Святослав Гординський, Василь Хоменко, Яків Гніздовський, Лесь Лозовський, Роберт Лісовський, Петро Холодний, Леопольд Левицький, Володимир Юрчишин та ін.

У період незалежності художники-графіки Дмитро Растворцев, Кирило Ткачов, сестри Віка і Віталіна Лопухіни, Віктор Харик, Генадій Заречнюк, Андрій Шевченко, Олексій Чекал, Богдан Гдаль, Олександра Корчевська, Віталій Мітченко  та інші теж створюють і популяризують новітню українську графіку.

Проте саме робота В. Я. Чебаника вважається найбільш вагомим національним здобутком у царині візуалізації української мови.

Художник, який з 2000 року працює виключно над графікою рідної мови, створив ориґінальні композиції написів, у яких шрифт, крім інформаційної функції, виконує ще й естетично-образну. Вільний майстерний малюнок, графічна експресія, переконлива образність, глибока проникливість у змістово-стильову тканину і сутність літературного твору стали прикметними рисами В. Чебаника як автора ілюстрацій до численних книжкових видань та інших різновидів графіки.

Прокидається ген українця

У квітні 2023 року в Києві відбулася презентація 11-ї персональної виставки української художниці вірменського походження Марини Саркісян «РУТЕНІЯ: літери, вбрані у вишиванки».

Виставку було організовано з метою долання лакун у знаннях українців про самих себе, з метою популяризації Петриківського розпису[1] і графіки української мови РУТЕНІЯ лауреата Національної премії України ім. Т. Шевченка Василя Чебаника як складників візуальної культури та засобів самоідентифікації нації.

Марина Саркісян – українська художниця вірменського походження, майстриня петриківського розпису, каліграфиня, членкиня Національної спілки майстрів народного мистецтва України та Спілки дизайнерів України.

Виросла й навчалася в Києві, де її батьки-вірмени мешкають з 70-х років 20 ст. Про своє відчуття батьківщини Марина каже так:  «Бути вірменкою в Україні для мене – це любити землю, на якій живеш, і не забувати про своє коріння. Тому ці дві культури: українська і вірменська, петриківський розпис і Хачкари – переплелися в моїй творчості».

Марина Саркісян біля своїх робіт. Фото з відкритих джерел

Вірменка Марина Саркісян захопилася українським розписом після знайомства з творчістю харківської майстрині Тамари Вакуленко, яка походить із родини  петриківської народної художниці Ганни Самарської, а та в свою чергу навчалася у легендарної Катерини Білокур.

Мистецьким авторитетом для Марини є передовсім українські митці: «Я дуже люблю творчість Катерини Білокур: збираю і перечитую всі книги про неї; я безмежно люблю поезію Ліни Костенко і пісні Раїси Кириченко і зараз вплітаю їх у своїй творчості, в своїх картинах з каліграфією і петриківським розписом». Як художниця Марина Саркісян працює переважно в жанрі декоративного петриківського розпису й каліграфії. Петриківку втілює на різноманітних матеріалах: папері, дереві, склі, тканині, розписує інтер’єри. Постійно бере участь у міських та міжнародних виставках, арт-проєктах. «Рутенія: літери, вбрані у вишиванки» ‒ 11-та персональна виставка мисткині.

Раїса Кириченко. Уривок пісні «Хата моя, біла хата»

Хата моя, біла хата,

Рідна моя сторона.

Пахне любисток і м’ята,

Мальви цвітуть край вікна.

Хата моя, біла хата,

Казко тепла й доброти.

Стежка від тебе хрещата

В’ється в далекі світи.

Від 2020 р. розпочала серію робіт із вірменською абеткою та петриківським розписом «Хачкар[2] ‒ мереживні письмена», 40 великих полотен якої завершила напередодні вторгнення, у січні 2022 р.

Створює антистрес-розмальовки: «Khachkar & Petrykivka» («Хачкар і петриківка», 2017), «Нескорена. Вільна. Сильна. Незалежна Україна» (2022) та сувенірну продукцію (листівки, горнята).

Від 2022 р. бере участь у благодійних акціях на підтримку ЗСУ. Так, у лютому 2023 р.  передала 18 робіт на благодійну виставку-продаж, яку проводить Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав».

Протягом 2020-2021 рр. вона «інфікувалася каліграфією», за висловом В. Чебаника, ‒ закінчила курси каліграфії Вероніки Чебаник у Першій школі каліграфії «АРТ і Я» в м. Києві. І відтоді працює над серією робіт з українською абеткою: «Рутенія в обіймах петриківського розпису», «РУТЕНІЯ: літери, вбрані у вишиванки», «Рутенія витинанкова».

Абетка  на тлі петриківських птахів і рослин – це експеримент і з шрифтами. Роздивлятися ці лінії й кольори – особливий медитативний спосіб відволікатися від тривог і проблем воєнного часу.

«Літера «щ» – малий герб держави. Ні одна абетка в світі такого не має. І вже заради цього треба цю абетку зберегти» – декларує Василь Чебаник.

Цю патріотичну хвилю вловила і українська художниця Марина Саркісян, яка створила на основі літери «щ» композицію з петриківським розписом.

[1] Петриківський розпис декоративно-прикладне візерункове народне малярство України 19‒21 ст., яке зародилося в с. Петриківка, що на Дніпропетровщині. У петриківському розписі переважають рослинні орнаменти, зображення квітів (айстр, жоржин, троянд, ромашки) та плодів, які поєднуються у фантазійні композиції. Іноді рослинні візерунки поєднують із зображенням людей, птахів та тварин. Традиційно орнаментальні композиції виконуються на білому тлі.

Петриківський орнамент є художньою візитівкою України. 2013 р. Петриківський розпис внесено до Списку Всесвітньої нематеріальної спадщини ЮНЕСКО.

[2] Вірменські хачкари (від поєднань слів «хач» – хрест і «кар» – камінь) – зображення хреста на кам’яній стелі (брилі), художній символ народу Вірменії. Спершу камені з вирізьбленими знаками та орнаментом ставили на межі землеволодінь, на цвинтарі, на ушанування язичницьких ідолів і сприймалися як обереги. Від 4 ст., після прийняття християнства, хрест-камінь поєднує давні традиції та християнську символіку Вірменії і прикрашає також храми та монастирі. У центрі кам’яної стели зазвичай викарбовується хрест (як виноградна лоза, що розпустилася, чи квітуче дерево – «Дерево життя»), що символізує життя вічне. А навколо нього майстри вирізьблюють мереживний орнамент із зображенням сонця, кипарису, листя фініка, кетягів винограду, плодів гранату, квітів, трави, а також зображення янголів, зірки, птахів (павичів, голубів, орлів), звірів (бика, лева) та ін.

Мистецтво крилатого хреста (своєрідне графіті) порівнюється з ювелірним. 2010 р. хачкари внесено до Списку Всесвітньої нематеріальної спадщини ЮНЕСКО.

За матеріалами з відкритих джерел

Вас може так само зацікавити

Людина, повна любові і знань Art

Людина, повна любові і знань

Нові автореферати дисертацій Art

Нові автореферати дисертацій

Доступ до системи міжбібліотечного абонементу RapidILL Art

Доступ до системи міжбібліотечного абонементу RapidILL

Доступ до платформи ScienceDirect Art

Доступ до платформи ScienceDirect